Історія Миколи, бійця з позивним «Танцор», який до повномасштабного вторгнення дев'ять років присвятив хореографії, надихає. Він навчав дітей народних, бальних та класичних танців, розвиваючи у них почуття ритму та правильну поставу. Тепер його «сцена» – це поле бою, де він захищає Україну. 24 лютого 2022 року Микола став добровольцем Збройних Сил України і з того часу несе службу у 2-му батальйоні 104-ї бригади Територіальної оборони «Горинь». Його місія чітка: «Моя задача – виявити та знищити. Все інше – шум».

Сам Микола жартує, що його танцювальний досвід допомагає і на фронті. Він каже, що звик працювати ногами, тому й стріляє точніше, спираючись на п'ятку. Для нього це теж своєрідний ритм, відчуття моменту – власна хореографія війни. Він переносить принципи, які вивчав у танцювальних залах, на складні умови бойових дій, демонструючи неабияку адаптивність та майстерність.

Після перемоги Микола мріє про прості, але такі важливі речі: провести час із сім'єю, особливо з дітьми, та вивезти їх на море. Це бажання мирного життя, яке він прагне здобути для всіх українців. Крім того, він нарешті почав втілювати ще одну свою давню мрію – здобути вищу освіту. Микола вступив на історичний факультет, адже глибоко переконаний: «Без розуміння минулого немає майбутнього». Це свідчить про його прагнення до розвитку та осмислення подій, у тому числі й тих, що відбуваються зараз.

Про своїх побратимів Микола говорить небагато, але завжди з особливим теплом і повагою. Він підкреслює, що вони стали для нього більше, ніж друзями: «Це вже не просто друзі. Це – друга сім’я. Те, що нас об’єднує, залишиться назавжди». Ця близькість та взаємопідтримка є надзвичайно важливими в умовах війни.

104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь".