🇺🇦 Сьогодні, 7 квітня, у Хустській громаді відбулася важлива та трагічна подія – вручення посмертних державних нагород родинам загиблих захисників. Голова районної військової адміністрації Віктор Сабадош, виконувач обов’язків Хустського міського голови Василь Губаль та представники Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (РТЦК та СП) взяли участь у церемонії, щоб віддати шану героям та висловити підтримку їхнім родинам. Ця подія є ще одним нагадуванням про важку ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, державні нагороди (посмертно) отримали рідні трьох військовослужбовців – справжніх Героїв з Хустської громади. Орденами «За мужність» ІІІ ступеня були нагороджені: Артур Кобилкін, Віктор Лара та Богдан Майор. Кожен з цих воїнів віддав своє життя за майбутнє України, і їхній подвиг навіки залишиться в пам’яті народу.

В.о. Хустського міського голови Василь Губаль разом зі своїм заступником Василем Калином вручили родинам загиблих подяки та квіти від Хустської міської ради. Це стало вираженням глибокої скорботи та підтримки для родин, які втратили своїх найрідніших. Слова подяки лунали на адресу родин за подвиг їхніх синів та чоловіків, які проявили мужність і самовідданість, захищаючи Україну.

Втрата кожного захисника – це невимовний біль для всієї громади. Пам’ять про загиблих Героїв Хустщини буде вічно жити в серцях людей. Їхні імена будуть викарбувані в історії, а їхній подвиг – прикладом для наступних поколінь. «Не пробачимо ворогу жодне втрачене життя! Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях, думках, молитвах…» – ці слова віддзеркалюють спільний біль та рішучість українців.

Вшанування пам’яті загиблих воїнів – це обов’язок кожного з нас. Ми повинні пам’ятати про їхній подвиг та робити все можливе, щоб підтримати їхні родини. Вічна пам’ять Героям! Слава Україні!

Василь Губаль – офіційна сторінка
Василь Калин