23 жовтня в медіацентрі центральної бібліотеки Куяльницької сільської об’єднаної територіальної громади відбувся тематичний захід до Дня української писемності та мови в рамках засідання салону «Бестселер». Подія об’єднала онлайн та офлайн формати, згуртувавши навколо творчості місцеву поетичну спільноту.

Перша частина засідання була присвячена презентації книги Володимира Вакарчука «Не брат» з Рені. Автор розповів про роботу над повістю, відповідав на запитання та ділився творчими планами. Книга порушує болючі питання війни, але сповнена віри в Перемогу України. Вона ще раз доводить, що українська мова — це не просто засіб спілкування, а живий символ свободи, гідності та незламності. В часи випробувань вона стає форпостом національної безпеки та духовною опорою.

Друга частина розпочалася демонстрацією відеоролика «Українська – мова вільних», підготовленого Українським національним інститутом пам’яті про утиски та знищення української мови від російської імперії та радянського союзу до сьогодення. Продовжила захід Інна Вербицька, презентувавши книжкову виставку «Одещина українська: мова та національна ідентичність». Присутні з цікавістю розглядали видання та відкривали для себе факти, пов’язані з Подільщиною.

Найзворушливішою частиною стала декламація авторських віршів. Поети Світлана Пирогова, Людмила Гожа, Людмила Шиманська познайомили присутніх з новими творами, в яких показали бачення ролі української мови в сучасних реаліях. Людмила Гожа прочитала вірш Олександра Корембліта, пронизаний болем за Україну. Любов Бойко розповіла про Пилипа Орлика та українських гетьманів у віршах, Наталя Кулик поділилася щемливим віршем про материнський біль. Валентина Присяжна прочитала ніжні вірші про красу української мови.

Нові члени «Бестселера» з села Бочманівка — Світлана Моркан, Віра Моркан та Раїса Паламарчук — вразили присутніх віршами, пронизаними сільським колоритом, оптимізмом та гумором. Подружжя Курченко Валентин та Людмила розповіли, як берегли українську мову в радянські часи. Людмила Пилипівна зачитала твір, що зачепив найтонші струни душі. Учасниця клубу Олена Мороз передала вірш, який зачитала модератор Надія Балабан.

Зустріч пройшла в теплій і душевній атмосфері. Усі присутні зійшлися на думці, що вільна людина мислить вільно, а рідна мова дає крила цій думці. Кожне українське слово підтверджує право народу бути господарем на власній землі, мати власну культуру, історію та державу. Берегти і плекати це слово — щоденний вибір кожного з нас.