Кабінет Міністрів України 1 вересня 2025 року запровадив важливі зміни, що розширюють можливості для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Ці кроки спрямовані на посилення захисту найуразливішої верстви населення в умовах війни. Зміни до порядку надання статусу полегшують доступ до нього, дозволяючи отримати його не лише за місцем внутрішнього переміщення, але й за місцем фактичного звернення. Це також стосується випадків, коли дитину виявляють місцеві органи виконавчої влади чи самоврядування. Такий підхід гарантує, що жодна дитина, яка потребує допомоги, не залишиться поза увагою держави, незалежно від її поточного місця перебування. Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Денис Улютін підкреслив важливість цих змін, зазначивши: «Наразі статус постраждалих від війни мають вже понад 412 тисяч дітей, але це не остаточна цифра. Понад мільйон дітей були змушені тікати від війни, тисячі пережили втрати та травми. Наше завдання зробити так, щоб жодна дитина не залишилася наодинці зі своїм болем, а мала підтримку й захист держави». Розширено й перелік підстав для набуття цього важливого статусу. Відтепер до нього включено такі критичні ситуації, як депортація або примусове переміщення, загибель або зникнення одного з батьків через військові дії, а також інші випадки, коли дитина втрачає батьківське піклування внаслідок воєнних конфліктів. Ці нововведення є частиною комплексних зусиль уряду, спрямованих на забезпечення максимального захисту та підтримки дітей, які зазнали шкоди від війни. Відновлення та забезпечення прав дітей, що постраждали від війни, залишається пріоритетом державної політики, а розширення доступу до статусу є важливим кроком у цьому напрямку. Важливою є не лише юридична сторона питання, а й психологічна підтримка та соціальна адаптація таких дітей. Розширення переліку підстав для надання статусу дитини, яка постраждала від війни, демонструє прагнення держави охопити допомогою якомога більше дітей, які пережили жахи війни, включаючи ті випадки, коли вони були депортовані або примусово переміщені. Також враховуються трагічні обставини втрати батьків чи позбавлення батьківського піклування через бойові дії. Це дозволяє дітям отримати необхідну державну підтримку та соціальні послуги.