У Судилківській громаді з глибоким сумом попрощалися із захисником України Василем Миколайовичем Поліщуком. Громада у жалобі, і біль від втрати не вщухає. 9 жовтня 2026 року жителі села Хролин та навколишніх сіл провели в останню земну дорогу Героя-Захисника України, уродженця Казахстану, який усе життя був тісно пов’язаний із Шепетівщиною.

Василь Поліщук народився 12 травня 1991 року в Усть-Каменогорську (Казахстан). Того ж року родина переїхала на Шепетівщину, до села Хролин. Тут минули його дитинство та юність, тут він навчався в місцевій школі з 1997 по 2006 рік, мав багато друзів і робив перші кроки в доросле життя. Зростав добрим, щирим, працьовитим і допитливим, любив рідних, поважав односельців, цікавився історією, спортом і технікою.

Після дев’ятирічки навчався в Шепетівському професійному ліцеї на радіомеханіка, а згодом здобув професію зварювальника в Київському ВПУ ім. Патона. Як зварювальник вищого профілю, Василь добре знав своє ремесло, користувався повагою колег і керівництва. Працював на великих підприємствах у Рівному, Вінниці та Києві. Сумлінність, відповідальність, самодисципліна, сильний характер, чесність і готовність допомогти ближньому — ці якості він цінував у людях і виховав у собі.

25 лютого 2022 року Василь Поліщук став на захист Батьківщини. Він служив матросом у одній із військових частин, боронив рідну землю на Сході країни. Був добре підготовленим військовослужбовцем, відважним воїном, мав високий рівень мотивації до служби та професійного самовдосконалення, зразково виконував обов’язки.

Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, захисник України героїчно загинув 30 січня 2025 року в районі одного з населених пунктів на Донеччині. З 30 січня 2025 року він вважався зниклим безвісти, особу Воїна-Захисника ідентифікували за результатами ДНК-експертизи.

Він пішов у вічність дуже молодим, залишивши по собі світло мужності та честі. Жодні слова не розрадять найближчих у цьому страшному горі, бо не існує слів, які могли б зменшити біль матері, що втратила люблячого сина, і сестри, що втратила люблячого брата.

9 жовтня 2026 року Василь Миколайович Поліщук востаннє побував на земних гостинах у найрідніших людей у своєму селі Хролин. Провести захисника України до місця останнього спочинку прийшли рідні, близькі, побратими-військовослужбовці, представники духовенства, місцевої влади, жителі громади, друзі та всі, хто знав Василя. Героя зустріли й провели живим коридором шани. Поховали Василя Миколайовича у рідному Хролині з усіма військовими почестями.

Розпорядженням Судилківського сільського голови 9, 10 і 11 жовтня 2026 року оголошено Днями жалоби на території громади. Громада розділяє горе родини, низько схиляє голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою пам’яттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про мужнього захисника України Василя Поліщука назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу Перемогу. Слава і шана Герою-Захиснику України! Вічна пам’ять…