🕯🖤 У НЕБЕСНУ ВИСОЧІНЬ ЗЛЕТІВ БІЛИЙ СОКІЛ: ЄВГЕН ДУЖИК ПІДНЯВСЯ ДО ВЕЛИЧІ ГЕРОЯ
Повномасштабна війна щодня залишає на українській землі нові рани й забирає тих, хто ще вчора жив, любив, мріяв і чекав зустрічі з рідними. А для їхніх родин найтяжчим випробуванням часто стає не лише втрата, а й очікування – болісне, виснажливе, сповнене надії та страху. Очікування, у якому між «він повернеться» і «його вже немає» залишаються лише молитва, пам’ять і віра у диво. Саме так жила родина Дужик від 20 червня 2026 року. Довгі дні невідомості завершилися найстрашнішим підтвердженням – результатами ДНК-експертизи. Додому, на вічний спочинок, повернувся Захисник України, Воїн із хоробрим серцем – Євген Олександрович Дужик.

У п’ятницю, 11 вересня 2026 року, велелюдна громада Хорольщини провела Героя у засвіти його останньою земною дорогою. Військовий поховальний ритуал та чин поховання відбулися на площі Великого Кобзаря у місті Хоролі та на кладовищі в селі Андріївці. Його чекали живим. Його повернули додому – навіки. Навіть небо цього дня, здавалося, оплакувало Героя, схилившись над землею важкими, похмурими хмарами. Та в ту мить, коли труну Євгена опускали в могилу, крізь хмари раптом пробилося сонячне проміння й лагідно осяяло його портрет, висвітивши на ньому ту саму сонцесяйну усмішку. Наче саме небо востаннє нагадувало: світло його душі назавжди залишиться з нами…

До рідних та присутніх на жалобному заході звернулися виконуюча обов’язки міського голови Юлія Бойко, староста Андріївського старостату Володимир Данилейко та голова первинної ради ветеранів Іван Жолубак. Чин поховання на кладовищі в селі Андріївці звершив представник духовенства – священнослужитель Української Православної Церкви, настоятель Свято-Вознесенського храму в селі Козубівці, митрофорний протоієрей – отець Василь Філіп. Побратими та посестри підрозділу безпілотних систем «Рарог» подолали далеку дорогу, аби вручити матері Євгена бригадне знамено та підтримати рідних у скорботний час.

Євгенові було лише 38 років… Він загинув, щоб жили інші. Щоб одного світанку українські діти прокинулися і більше не чули звуків сирен і вибухів. Щоб над його рідною Андріївкою та всією Україною сходило сонце у мирному небі. Щоб ми мали право говорити українською, любити і берегти для наступних поколінь своє – українське.

Хорольська громада в жалобі за молодим Воїном, який поліг смертю хоробрих, захищаючи Україну та виборюючи мирне майбутнє. Розділяємо біль втрати та щиро співчуваємо рідним, однокласникам, односельцям, рідним, бойовим побратимам та всім, у чиїх серцях стоголосим ехом відлунює біль цієї непоправної втрати.

Молодий Герой-оборонець віддав Україні найдорожче – життя. Тепер наш обов’язок – віддати йому найдорожче, що можемо: світлу пам’ять. І коли над Андріївкою сходить сонце, нехай воно нагадує: тут народився Воїн, який віддав своє життя за Україну.

Вічна пам’ять славному Захиснику України Євгену!
Навічно у величі безсмертного строю українських Героїв. Навічно з честю!

🔎 Деталі з життєпису Героя Євгена – на офіційному вебсайті міської ради:
🌐 https://bit.ly/4A69crR