Дата: 26.09.2025 14:35

Кількість переглядів: 11

Сьогодні у самому серці Тального знову зібралися ті, чиї серця щодня стискає невідомість — родиниФото без опису військовополонених та зниклих безвісти. Вони принесли із собою не лише світлини своїх рідних, а й надію — що про них не забудуть, що їх почують. Ця акція стала ще одним нагадуванням про важливість підтримки тих, хто чекає на повернення своїх героїв.

 

Акцію організували самі родини зниклих безвісти та військовополонених, аби вкотре нагадати: кожен боєць — не просто статистика, а чиясь дитина, батько, брат чи чоловік. Учасники тримали в руках фотографії, українські прапори та плакати з гаслами підтримки. У повітрі — тиша, змішана з болем і вірою, що скоро всі повернуться додому.

 

Підтримку учасникам акції висловлювали й водії, які проїжджали повз, — кожен сигнал клаксона лунав як символ солідарності, як голос громади, що не залишається осторонь. Це свідчить про єдність нашого суспільства у прагненні допомогти родинам військовополонених.

 

На заході були присутні представники місцевої влади, мешканці громади та, найголовніше — родини тих, хто досі не повернувся з війни. Їхні очі — це глибина втрати й надії водночас. Вони не мовчать, бо мовчання — це забуття. А вони хочуть, щоб їхніх рідних не лише пам’ятали, а й боролися за їх повернення. Підтримка громади надає їм сили продовжувати боротьбу.

 

Це не перша і, ймовірно, не остання така акція. Вона — ще одне нагадування, що ніхто не забутий і не повинен бути забутим. Родини звертаються до суспільства та світу: говоріть про наших полонених і зниклих. Бо поки про них пам’ятають — вони живі. Кожна молитва, кожен вислів підтримки наближає їх повернення.

 

« повернутися