У серці Тального вкотре пролунав заклик про підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Сьогодні, в центрі міста, зібралися родини, чиї серця сповнені тривогою та невизначеністю щодо долі своїх близьких. Вони принесли з собою не лише портрети рідних, а й незламну надію на те, що про них пам’ятатимуть і їх почують. Ця акція, організована самими родинами, стала черговим нагадуванням про те, що кожен захисник — це не просто ім'я у списку, а чиясь найдорожча людина: дитина, батько, брат чи чоловік. Учасники тримали в руках фотографії своїх близьких, українські прапори та зворушливі плакати з гаслами підтримки. Повітря було насичене тишею, що перепліталася з глибоким болем та непохитною вірою. Водії, проїжджаючи повз, висловлювали свою солідарність, підтримуючи учасників акції сигналами клаксонів. Цей звук став символом єдності громади, яка не залишається байдужою до долі своїх співвітчизників. На заході були присутні представники місцевої влади, мешканці громади та, що найважливіше, родини тих, хто досі перебуває у полоні чи вважається зниклим безвісти. Їхні очі відображали глибоку тугу, але й світло надії. Вони не мовчать, бо знають: мовчання породжує забуття. Їхня мета — щоб про їхніх рідних не лише пам'ятали, а й докладали максимум зусиль для їхнього повернення. Це не перша і, можливо, не остання така акція, яка слугує потужним нагадуванням про те, що жодна людина не повинна бути забутою. Родини звертаються до всього суспільства та міжнародної спільноти із закликом: говоріть про наших полонених та зниклих. Адже поки про них говорять і пам'ятають — вони залишаються живими у наших серцях та думках.