🕯 Вшановуємо пам'ять старшого солдата Юрія Юрійовича Максимука (31.05.1996 – 08.10.2022), нашого земляка, який віддав життя за Україну. Його подвиг назавжди закарбований у наших серцях.

Юрій народився у мальовничому селі Кукуріки. Шкільні роки завершив у 2011 році, здобувши освіту в «Загальноосвітній школі І–ІІ ступеня с. Рудня». Після цього його шлях проліг до Шацького лісового коледжу імені Валентина Сулька, де він опановував професію майстра лісового господарства. Ця освіта стала фундаментом для його майбутніх звершень, хоч і не пов'язаних безпосередньо з лісом.

Перший військовий досвід Юрій здобув під час строкової служби у лавах Збройних Сил України на Чернігівщині. Там він став вправним стрільцем, помічником гранатометника, здобув важливі навички, які стали в пригоді у подальшому. Важливим етапом його служби стала участь в АТО на сході України, де він сім місяців мужньо боронив суверенітет країни. Цей досвід загартував його дух та зміцнив рішучість захищати Батьківщину.

З лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, Юрій Максимук без вагань приєднався до лав 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Він мужньо виконував свій обов'язок, захищаючи мир та спокій рідної землі. На жаль, 8 жовтня 2022 року, на Куп’янському напрямку Харківської області, серце нашого героя зупинилося. Він загинув, віддавши найцінніше – своє життя – за вільну Україну.

Його поховали з усіма військовими почестями у рідному селі Кукуріки. За виняткову мужність та самовідданість, проявлені під час захисту України, Юрія Максимука посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ця висока нагорода є лише малою часткою визнання його подвигу.

Минуло три роки з дня загибелі Юрія, але пам'ять про його відвагу, жертовність і патріотизм живе вічно. Вона живе у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх мешканців громади. Його відданість і мужність залишаються потужним прикладом для наступних поколінь. Ми пам'ятаємо кожного, хто віддав життя за нашу свободу. Вічна пам’ять і безмежна шана Герою! 🇺🇦