Чотири роки тому, 24 липня, війна забрала життя мужнього Захисника України, нашого земляка Романа Володимировича Губарика. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий і світлий спомин про покійного Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів та всіх, хто знав його. Нехай Господь дарує йому вічний спокій. Ми низько схиляємо голови перед родиною нашого воїна та висловлюємо щиру подяку нашому Герою Роману Володимировичу за мужність, відвагу, силу та патріотизм. Ми завдячуємо тобі, наш Герою, нашими мирними ранками і спокійними ночами, дякуємо за те, що боронив нашу землю від ворога. Наша громада завжди пам’ятатиме свого земляка, який віддав життя, захищаючи Україну. Низький уклін родині! Вічна слава та світла пам’ять Герою! Герої не вмирають! Їхні подвиги надихають нас на боротьбу та єдність. Пам’ять про Романа Губарика житиме вічно в серцях українців. Його жертва нагадує про високу ціну свободи та незалежності. Ми маємо шанувати кожного, хто віддав життя за Україну, і передавати цю пам’ять майбутнім поколінням. Сьогодні, у четверту річницю загибелі, ми знову схиляємо голови в скорботі та вдячності. Нехай земля буде пухом тобі, Герою! Ми пам’ятаємо!