Сьогодні виповнюється 90 років шанованому ювіляру, Михайлу Семеновичу Шабатурі, підопічному Центру надання соціальних послуг. Це визначний життєвий рубіж, сповнений досвіду та спогадів.

Михайло Семенович народився в селі Коробчине, але доля привела його родину до села Гаврилівка, де він і провів своє довге, насичене подіями життя. Тут він здобув освіту, відслужив в армії та повернувся, щоб будувати своє майбутнє. "Погуляв два місяця, а потім закінчив курси водія, отримав документ і влаштувався до радгоспу", – ділиться спогадами ювіляр. Протягом багатьох років він сумлінно працював водієм бензовозу, а після виходу на пенсію продовжив трудову діяльність ще 11 років. Його загальний трудовий стаж сягає 52 років, що відзначено численними грамотами, подяками та званням «Ветеран праці».

Молодість Михайла Семеновича була позначена створенням міцної родини. Разом із коханою дружиною Євдокією вони виховали двох доньок – Ольгу та Тетяну. "Ми тримали велике господарство, корову, биків, свиней, курей та ще й огороду 35 соток", – згадує він часи, коли молодість дозволяла встигати все – і на роботі, і вдома. Подружнє життя тривало 40 років, але, на жаль, дружина пішла з життя, як і старша донька.

Життєвий шлях Михайла Шабатури був випробуваний двома війнами – Другою світовою та тією, що триває нині. Ще в дитинстві він пережив жахи війни, пам'ятає, як німці виганяли з домівок дітей. "Одну війну пережив, а чи цю переживу – не знаю", – зі смутком говорить Михайло Семенович, але додає: "Не бачу ніякого просвіту та вірю в наших синочків-воїнів".

Сьогодні Михайло Семенович проживає у селищі Пролісне під турботливим доглядом доньки Тетяни та соціального працівника Олени. Його тішить, що родина розширилася онуками та правнуками, які цінують і люблять свого діда.

З нагоди поважного ювілею, Валентина Рогуліна, Олена Бірічева та Олена Фоміна привітали Михайла Семеновича квітами та солодощами. Вони щиро зичили ювіляру міцного здоров'я, бадьорості духу, любові та турботи близьких, довголіття та щастя кожного дня.