Шановні жителі Вільшанської громади!!!
За кілька годин настане Новий 2025 - й рік і залишиться позаду такий важкий та трагічний для всіх нас 2024 – й. Рік, який забрав життя дев’ятьох наших земляків, які захищали нашу свободу та незалежність…
Світла їм пам'ять.
Що ще сказати про рік минулий та рік прийдешній…
Інколи ловиш себе на думці що всі три роки війни що минули злилися в один довгий та трагічний сон, який невдовзі повинен закінчитися. І на внутрішньому календарі, як і раніше, лютий 2022-го. Але… не виходить.
Ми пережили занадто багато, щоб все можна було обнулити, і поступово починаємо звикати до війни, ніби вживаючись у цей стан. Адже ці роки в життя кожного з нас вмістили більше драматизму, ніж усе наше попереднє життя.
Новий рік для всіх нас завжди був святом майбутнього, надій на краще, побажань. Але нині майбутнє і саме свято живуть війною.
Війна – це завжди трагічна подія, але, будемо сподіватися, що вона не буде настільки тривалою, щоб ми забули, як це – жити без війни.
В житті є два способи взаємовідносин із часом: він може працювати на тебе, а може працювати проти. Найпростіше та найефективніше – зосередитися на тому, що ти можеш робити тут і зараз. Якщо ти не впевнений у майбутньому – концентруйся на сьогоденні.
«Dum Spero Spiro» (поки дихаю, сподіваюся) – мабуть, саме цим латинським висловом можна виразити сподівання більшості із нас на наступний рік. У нас за спинами – вже (а може лише) третій рік війни, і ми не знаємо, скільки таких років буде попереду. І саме це і є новою нормою нашого буття. З кожним пережитим днем починаєш розуміти одну істину: життя стає простішим тієї миті, коли ти розумієш, що простішим воно не стане.
Тож у ці останні години перед настанням нового 2025 року, у цей надважкий для нашого народу час, хочеться щоб ми не замовляли бажання, а ставили спільну мету – єдності, взаємоповаги, розуму, витримки, любові. Для кожного окремо, і для всіх разом.
І, пам’ятаймо, що найтемніша ніч – саме перед світанком.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
СЛАВА ЗСУ!!!