Шановні жителі Вільшанської громади! Сьогодні минає рівно рік з того гіркого дня, коли трагічно обірвалося життя нашого земляка, відважного Воїна та справжнього Захисника — Шендрика Олександра Анатолійовича. Цей день став чорною датою для Вільшанської громади, адже ми втратили сина, який без вагань віддав своє життя за свобобу та незалежність України. Його пам'ять назавжди закарбувалася в серцях кожного, хто знав його, і тих, хто лише чув про його подвиг.Того спекотного літнього ранку сотні людей зібралися, щоб гідно зустріти нашого Героя. Дорога від міста Шполи до рідного селища Вільшана, до його батьківського дому, була вистелена яскравими літніми квітами, символізуючи безмежну вдячність та шану. Цей момент назавжди залишиться у спогадах як свідчення єдності громади перед лицем великої втрати. Тож сьогодні, у день річниці його загибелі, давайте ще раз згадаємо Олександра Шендрика та вшануємо його світлу пам'ять.Шендрик Олександр Анатолійович народився 14 березня 1974 року в селищі Вільшана. Він походив із родини військового — його батьком був Шендрик Анатолій Олександрович, а матір'ю — Шендрик Лілія Іванівна. З раннього дитинства Сашко пізнавав непрості реалії військового життя, адже доля кидала їхню родину по різних куточках світу, слідуючи за батьковою службою. Початкову освіту Олександр здобував у місті Чернівці, а шкільний шлях завершив у далекому Комсомольську-на-Амурі. Згодом він знову повернувся на рідну землю, в Україну, де продовжив навчання у Чернівецькому політехнічному технікумі, готуючись до дорослого життя.Коли повномасштабна війна прийшла на нашу землю, Олександр Шендрик, отримавши повістку, не мав жодних сумнівів. Його рішення було рішучим та усвідомленим. 26 вересня 2023 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Свою службу він проходив у складі відважної 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка. Саме там, пліч-о-пліч зі своїми бойовими побратимами, Олександр захищав нашу державу на найгарячіших та найнебезпечніших напрямках Східного фронту. Він стояв на захисті України на Авдіївському та Покровському напрямках, де кожен день був випробуванням на мужність та витривалість.Саме на Покровському напрямку, виконуючи свій військовий обов'язок, 10 липня 2024 року життя нашого Героя трагічно обірвалося. Олександру назавжди залишилося 50 років. Він прожив коротке, але сповнене гідності життя, присвятивши його найвищій меті – захисту Батьківщини. Його жертва — це ціна нашого миру, безпеки та майбутнього поколінь.У цей скорботний день Вільшанська громада знову висловлює свої найглибші та найщиріші співчуття матері загиблого — Лілії Іванівні, а також усім рідним, близьким та друзям Олександра Шендрика. Ми поділяємо ваш невимовний біль та скорботу. Важко знайти слова втіхи, які могли б загоїти рану від втрати такої дорогої людини. Нехай добрий, світлий спомин про нашого покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті його родини, друзів, бойових побратимів та всіх, хто знав, любив і шанував Олександра. Його подвиг є безсмертним.ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…