Шановні жителі Петриківської громади!

Триває 1614-й день незламної боротьби українського народу за свободу та незалежність. Наші Захисники і Захисниці щодня тримають стрій, ціною власного життя зупиняючи ворога та виборюючи майбутнє України.

У загальнонаціональній хвилині мовчання схиляємо голови перед усіма, хто загинув через збройну агресію. Шістдесят секунд тиші – це наша вдячність, пам’ять і біль за тими, хто вже не повернеться додому.

Сьогодні Петриківська громада з особливою скорботою згадує своїх земляків.

Чотири роки тому у бою за Україну загинув Корєшков Дмитро Вікторович.

Воїн, який ще у 2014 році став на захист держави, був учасником антитерористичної операції. Із початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, добровільно долучився до сил оборони.

Дмитро був справжнім патріотом, людиною честі й обов’язку. Надійний, відвертий та товариський – саме таким його пам’ятають рідні та близькі. Він не шукав подвигів, але став Героєм, коли цього потребувала Батьківщина.

Життя воїна обірвалося під час штурмових дій поблизу села Нескучне Донецької області.

Два роки тому перестало битися серце Демського Олега Андрійовича.

У мирному житті Олег створював красу, працюючи ландшафтним дизайнером. Та коли ворог прийшов на українську землю, він без вагань змінив мирну професію на військовий однострій. Добровольцем став до лав Збройних Сил України, служив молодшим сержантом, командиром відділення 53-ї окремої механізованої бригади.

Його вирізняли рішучість, сила духу та відданість своїй країні. Олег до останнього залишався вірним військовій присязі, захищаючи українську землю від окупанта.

Свій останній бій Герой прийняв поблизу селища Нью-Йорк Донецької області.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вписані в історію України та нашої Петриківщини.