Як ми вшановуємо наших полеглих Героїв?

Нещодавно ми разом пройшли Хресною дорогою містом, згадуючи жертву Христа, який віддав життя заради нас. Хоча, нажаль, небагато людей були присутні біля Його розп’яття.

Сьогодні я хочу провести аналогію з сучасною дійсністю, щоб показати, як багато хто з мешканців нашої громади ставляться до прощання з нашими воїнами, які віддали найцінніше – своє життя, захищаючи нас.

Вчора, на парастасі молодого хлопця, який загинув за кожного з нас, прийшло близько 70 людей з усього міста. У свої 23 роки він пішов без вагань, щоб захищати нас. Тому КОЖЕН З НАС має священний обов’язок перед цією дитиною та всіма полеглими Героями – віддати останню шану.

Кілька годин вашого часу не можна порівнювати з тим, що ці люди віддають свої життя, щоб ми могли жити в мирі. Якщо на зустрічах траурних кортежів, парастасах і похоронах перестануть з’являтися працівники бюджетних установ та учні шкіл, то залишаться лише родичі та близькі загиблих. ВСЕ! Чи є це гідним вшануванням? Громада з 21 тисячі населення неспроможна гідно провести Героїв в останню путь.

Де наші «активісти», фейсбучні писаки, диванні критики? Де ті, хто так прагне змін у громаді, але їхня активність обмежується лише образливими коментарями у Facebook? Їх не видно ані на зустрічах траурних кортежів, ані на парастасах, ані на похоронах Героїв. Ось і вся суть вашого «патріотизму»!

Я глибоко вражений байдужістю наших мешканців. Ми не маємо права «втомлюватися від війни», поки наші воїни віддають свої життя, щоб зупинити ворога. Кожен з нас зобов'язаний віддати останню шану полеглим Героям!