ЯТРЯТЬ РАНИ ДУШІ...

Війна вносить свої трагічні корективи в життя мільйонів українців. Серед тих, хто не зламався під тягарем обставин, — Віталій Андрійович Федюшко, механік рефрижераторного депо міста Фастова.

З 1988 року Віталій Андрійович сумлінно виконував свої обов'язки, зарекомендувавши себе як наполегливий, відповідальний та надзвичайно працьовитий працівник. Його професійний шлях, здавалося б, далекий від воєнних подій, набув нового, несподіваного значення з повномасштабним вторгненням.

Перший день війни застав Віталія в Одесі. Накази вищого командування перемістили його спочатку до міста Вознесенськ, а згодом – до Харкова, міста, що опинилося в безпосередній близькості до зони бойових дій.

"Моя професія в роки повномасштабного вторгнення агресора набула особливого, глибокого змісту, — ділиться Віталій Федюшко. — У довоєнний час напрямок роботи був зовсім іншим. Але зараз нестерпно боляче бачити обличчя загиблих воїнів, які повернуться до рідних домівок у домовинах. Ми всі прагнемо, щоб це пекло війни закінчилося якнайшвидше, щоб більше ніколи ми не чули про "вантаж 200". Ці душевні рани, спричинені втратою, ніколи не загояться повністю", — з гіркотою констатує він.

За сумлінну працю, незламну відповідальність та високий професіоналізм, виявлені в умовах воєнного стану, Віталія Федюшка було відзначено Подякою прем'єр-міністра України Юлії Свириденко. Це визнання його внеску та стійкості.

Як і кожна людина, наш земляк знаходить віддушину та відпочинок у своєму хобі. Він черпає сили на лоні природи: під час риболовлі, прогулянок у лісі чи полем. Це дозволяє йому відновити душевну рівновагу та набратися сил для подальших випробувань.

Ми щиро бажаємо Віталію побільше приємних, яскравих вражень у житті, нехай його найзаповітніші мрії здійснюються, а мирне небо завжди буде над Україною.