06 серпня 2025 року…
День, що став чорною міткою для нашої громади.
Після чергових ворожих прильотів ми втратили нашого земляка —
Кота Олександра, 16.04.2005 року народження.
Сильного. Живого. Свого.
Його серце зупинилось не від старості, не від хвороби…
А від ненависті, що летить з неба.
Він мав жити. Мав усміхатись. Мав обіймати рідних.
А тепер — тиша. Біль. І сльози.
Серце рветься… Бо кожна така втрата — це як ніж у спину, як вибух у грудях.
Щирі співчуття родині Олександра.
Ми разом з вами у цьому горі.
І ми вже не ті, якими були вчора…
Світла пам’ять, Олександре.
Ти не загинув — ти лишився в кожному з нас.