Пам'ять Юрія Денеги: Три роки з дня героїчної загибелі Захисника України. Сьомого липня минає три роки від трагічного дня, коли Україна втратила одного зі своїх відважних синів – Захисника України, жителя села Дубова, Юрія Олександровича Денегу. Його ім’я назавжди вписане в літопис української боротьби за свободу та незалежність, а пам'ять про його подвиг житиме вічно. З перших днів повномасштабного вторгнення росії, коли ворог підступно ступив на українську землю, Юрій без вагань став на захист рідної Вітчизни. Він був одним із тих, хто першим відгукнувся на заклик серця, усвідомлюючи всю відповідальність моменту. Цей воїн ніс службу на посаді водія 1-го протитанкового взводу протитанкової батареї, виконуючи надзвичайно важливі завдання на передовій. Його колеги та побратими пам'ятають його як надзвичайно відповідального, рішучого та самовідданого захисника. Він був не просто солдатом; це був надійний друг, опорою для своїх товаришів по зброї, людина з величезним, добрим серцем та щирою душею, яка завжди була готова прийти на допомогу. Його відданість справі та вірність присязі стали прикладом для багатьох у підрозділі. Трагічна дата 08 липня 2022 року назавжди залишиться в пам'яті. Саме тоді, під час виконання чергового бойового завдання, солдат Юрій Денега загинув смертю хоробрих. Це сталося поблизу села Князівка Бериславського району Херсонської області, у запеклих боях за визволення українських територій. Його життя обірвалося, але його жертовність дала Україні шанс на майбутнє. Поховали Героя у рідному селі Половецьке, де він знайшов свій останній спокій. У відважного захисника залишились дружина та двоє маленьких дітей, для яких він був усім світом. Їхня втрата незміренна, але вони можуть пишатися батьком, який віддав своє життя за їхнє майбутнє, демонструючи справжню мужність. Ім'я 37-річного воїна навіки вкарбоване в пам'ять кожного українця. Він боронив рідну землю до останнього подиху, усвідомлюючи, що стоїть на захисті не лише своєї родини, а й усієї України. Завдяки таким незламним героям, як Юрій, ми маємо надію на мирне та щасливе життя, на вільну та незалежну Україну. Його подвиг – це не лише історія однієї людини; це історія незламності українського духу, готовності до самопожертви заради вищих ідеалів. Його мужність та відданість служать нагадуванням про високу ціну, яку платить Україна за свою свободу. Ми завжди пам'ятатимемо Юрія Олександровича як символ стійкості, мужності та безмежної любові до своєї Батьківщини. Його життя – приклад для наслідування, а його загибель – вічний заклик до пам'яті та вдячності. Слава Україні! Честь і вічна слава Герою! Світла та вічна пам'ять усім, хто віддав своє життя за нашу свободу. Його внесок у велику перемогу України неоціненний.