19 жовтня згадаємо Заслуженого художника України - Андрія Надєждіна

Родина Надєждіних пов'язана з містом Білопілля через життєвий та творчий шлях видатного українського художника, народного художника України Михайла Володимировича Надєждіна.

Саме у Білопіллі пройшли дитячі та юнацькі роки Михайла Надєждіна. Його син Андрій, також став відомим художником та мистецтвознавцем, разом вони видали художній альбом "Родина Надєждіних : живопис, графіка"

19 жовтня 2022 року Андрій Михайлович Надєждін відійшов у інші світи. Він був яскравою талановитою особистістю ,справжнім українським патріотом, гідним представником мистецької родини Надєждіних.

Одна з вулиць Білопілля у 2022 році була перейменова в межах процесу декомунізації та деросифікації. Так колишня вулиця Зої Космодем'янської сьогодні носить ім'я - Родини Надєждіних.

Цікавий матеріал про. Андрія Надєждіна опублікували на сторінці ФЕйсбуку колеги, колектив художнього - меморіального музею Олександра Осмьоркіна ( м. Кропивницький). Детальніше про родину Надєждіних за матеріалами музею.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1043078305417777&id=100091468511000

19 жовтня для колективу музею є пам’ятним. Саме в цей день 2022 року пішов з життя наш колега – провідний науковий співробітник заслужений художник України Андрій Надєждін. Двадцять сім років він успішно і плідно працював у музеї – як фаховий мистецтвознавець вивчав, досліджував і популяризував творчу спадщину художника Олександра Осмьоркіна та архітектора Якова Паученка, а також мистецтво сучасних художників степового краю Кіровоградщини. Але з особливим пієтетом він досліджував творчість своєї талановитої родини Надєждіних – батька народного художника Михайла Надєждіна, сестри Оксани Журавель (Надєждіної) і, звичайно, цікаво писав про власні твори, відкриваючи завісу символів, якими сповнені його картини.
Восени 2021 року Андрій Надєждін підготував наукову статтю «Мистецький шлях у спадок: Художні світи родини Надєждіних» для участі у VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасне українське мистецтво: концепти, стратегії, візуальні практики» в Черкаському обласному художньому музеї, в якій представив історію формування та особливості творчості родини художників Надєждіних, їхньої мистецької мови, композиційних та тематичних підходів до вирішення картинних образів.
Ось декілька уривків з цього унікального мистецтвознавчого дослідження науковця, дослідника і художника Андрія Надєждіна: «Мистецькі родини, як і родинні виставки завжди особливі, адже саме тут можна спостерігати як фізичний закон боротьби і єднання протилежностей набуває свого реального втілення. Не виключення і родина художників Надєждіних з міста Кропивницького: народний художник України Михайло Надєждін та його діти – син заслужений художник України Андрій Надєждін та донька член Національної Спілки художників України Оксана Журавель (Надєждіна), спільні виставки яких з успіхом проходять в різних містах України.
Саме Михайло Надєждін, активний учасник мистецьких процесів в Україні від 1960-х років, автор багатьох виставкових проєктів, ініціював, підтримує та пропагує ідею проведення родинних художніх виставок. На його думку такі виставки вказують на можливість існування генетичних взаємозв’язків, що сприяють органічному продовженню та процесам безперервного творчого розвитку мистецтва. І в цьому є своєрідний сенс, адже сам Михайло, єдиний з великої селянської родини, що налічувала десятеро дітей, хто став художником, вважає, що міг отримати цей своєрідний «мистецький ген» від діда по материнській лінії, який волею житєвих обставин був «богомазом», займався народним іконописом… Світогляд художника з дитинства формувався у середовищі української селянської родини через обрядовість сільського побуту, своєрідну систему тотемності, в якій людина сприймається часткою великої животворної сили природи. Саме звідси походить філософське відношення художника до землі, погляд на мікро і макрокосмос…
В інтерв’ю до каталогу персональної виставки «Автопортрет. Мистецькі відображення Михайла Надєждіна» в рамках мистецького проекту «В майстерні художника», організованої художньо-меморіальним музеєм Олександра Осмьоркіна, на запитання «Що для Вас є живопис?» Михайло Надєждін відповідає: «Загалом – це інструмент. Один на скрипочці грає, інший пензлем орудує, це вже як кому талант надано. Особисто для мене живопис – це радість. Можливість виразу дійсності, прекрасного, хоча воно і не обов’язково «прекрасне» в сенсі красивого, через колір, колорит, і не лише різнобарвністю, можна взяти одну фарбу і за рахунок тональності створити живописний образ, все це відносно…».
Творчість Андрія та Оксани Надєждіних, випускників Дніпропетровського державного художнього училища ім. Є.В.Вучетича та Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві, на перший погляд абсолютно різниться, хоча в дійсності вони неначе річки, що утворилися з великого океану творчості Михайла Надєждіна…
Андрій Надєждін взяв від батька філософську сторону мистецтва. В його творчому доробку зримим є вплив символізму та українського монументального живопису початку ХХ ст., що знайдуть віддзеркалення у малярських та графічних серіях… Його твори овіяні казковістю і ліричністю, з відображенням українського світогляду, історичними ремінісценціями, духовними пошуками та насиченими відчуттями. «Я є представником українського романтичного символізму нової хвилі, що народилася в 90-х роках ХХ століття. Мої картини – це відображення мого творчого світогляду, відбитки моментів мистецького дотику до сучасних реалій життя, сконцентровані згустки часу та простору, перетворені в процесі художнього переосмислення подій в мистецькі образи. Проблеми, які я піднімаю – мікро- та макрокосмос особистості, її взаємозв’язок з оточуючим життям і природним середовищем, місце художника у суспільстві, проблеми війни та миру в сучасному світі, на мою думку, будуть постійно актуальними, такими, що потребують філософського осмислення», – зауважує художник Андрій Надєждін…
У сучасній українській образотворчості Оксану Журавель (Надєждіну) знають як художницю абстрактного мистецтва. Її творам притаманний відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям. Для її композицій характерні асоціативно знакові форми, магія кольору та колориту. Тонкі тональні та колірні переходи, що створюють внутрішню напругу твору. В той же час, незважаючи на безпредметність, композиції Оксани мають асоціативну дотичність до реальних об’єктів. В її картинах неначе відбувається своєрідна метаморфоза перевтілення, коли реальні переживання, відчуття від дотику до реальностей навколишнього світу генеруються у єдиний згусток енергії, що кольоровими масами, неначе народженими пам’ятю підсвідомого, шар за шаром заповнюють картинну площину, викликаючи чуттєві асоціації сучасного… Сама художниця визначає свою творчість як: «Своєрідне шаманство, особливий процес внутрішньої терапії. Хоча мене захоплює процес, я зазвичай не задоволена результатом, тому розпочинаю новий і знову новий твір, завжди згадуючи слова батька: «Перед тим, як «лити емоції», їх потрібно створити в собі з реального світу», які він написав ще у 1960-і. І я через картину пробую знайти шлях до внутрішньої рівноваги зі світом».
Як бачимо, особисті грані творчості Михайла, Андрія та Оксани Надєждіних мають походження з дитинства, з родинного вогнища. Для батька Михайла – це небо і земля Сумщини та сімейні традиції. Для його дітей – результат постійної присутності в батьковій майстерні в якості свідків процесу його творчості, його відношення до мистецтва та людей найближчого кола. Вбираючи колористику фарб його палітри, гортаючи альбоми репродукцій художників, яких він обирав, та самостійно експериментуючи, формувався їхній мистецький світогляд, який нині втілюється у особистій творчості. Вони такі різні художники, але водночас об’єднані нестримним бажанням творчого самовиразу, мистецьких пошуків і продовження художніх традицій родини. В їхній творчості можна спостерігати не лише індивідуальні прояви, а й яскраві відбитки енергетичних хвиль одне одного, які й складають той особливий зв’язок родини Надєждіних».

Білопільська міська рада КПЗ Білопільської міської радБілопільська міська радаькКПЗ Білопільської міської ради "Центр дитячої та юнацької творчості"Культура Білопільської Громади