19 липня 2025 року минає 11 років відтоді, як село Шевченкове отримало трагічну звістку про загибель нашого земляка, Бойка Віктора Анатолійовича, який загинув в АТО на сході України. Навіть через 11 років біль у душі не вщухає. Віктор став першим односельцем, який віддав своє життя в боротьбі за незалежність та суверенітет України. Його шлях до захисту Батьківщини розпочався ще в 1993-1994 роках, коли він, мобілізований до лав ЗСУ (десантні війська), брав участь у миротворчій місії ООН у Югославії. Після строкової служби він оселився та працював у місті Черкаси.

З початку російської збройної агресії у 2014 році, Віктор Анатолійович вирушив на Схід як доброволець. Він ніс службу сержантом з машинно-технічного забезпечення у 34-му батальйоні територіальної оборони «Батьківщина» Сухопутних військ Збройних Сил України, обіймаючи посаду старшини машинно-технічного забезпечення. 18 липня 2014 року він героїчно загинув під час виконання бойового завдання, звільняючи село Олександрово-Калинове Костянтинівського району Донецької області. Куля снайпера потрапила в гранату, що знаходилася в нагрудній кишені його жилета-розвантажувача.

За виявлений героїзм та відданість Батьківщині, Віктора Анатолійовича було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси». 13 жовтня 2015 року у Шевченківському НВК було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь полеглого випускника школи, Віктора Бойка. Ця дошка є вічним нагадуванням про його самопожертву.

Вічна пам'ять відважному Захиснику України, Бойку Віктору Анатолійовичу. Щирі співчуття родині загиблого героя. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.