20 вересня 2025 року минає друга річниця з дня трагічної загибелі Воїна – Захисника, жителя села Тернава – СОРОКИ ОЛЕКСІЯ СТАНІСЛАВОВИЧА.
Народився ОЛЕКСІЙ 02 жовтня 1978 року в селі Тернава. Дитячі та юнацькі роки пройшли в рідному селі. Він був третьою дитиною в сім’ї, його любили і батьки, і сестри. Ріс хлопець в любові та турботі.
В школі навчався добре, любив фізику, математику, займався спортом, відвідував бібліотеку, любов до читання прищепила йому мати. Зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком. Олексій успішно поєднував шкільне навчання та допомогу батькам по господарству. Спокійним і доброзичливим запам’ятали його в школі. По закінченні 9 класів Тернавської школи навчався у ВПУ, де здобув професію механізатора. Став юнаком-красенем: веселим, мрійливим, мав багато добрих друзів.
Військову строкову службу проходив в лавах української армії. Був сержантом у внутрішніх військах. Після служби працював завідувачем майстерні на тракторній бригаді у рідному селі, був відповідальним працівником. Після розпаду колгоспу самостійно освоїв професію ремонтника і став професійним майстром з ремонту будівель.
Одружився, сімейне життя, на жаль, не склалось у нашого Героя, але у шлюбі народилась прекрасна донечка, яку ОЛЕКСІЙ любив понад усе та віддавав їй усю свою любов і турботу. Для матері Валентини він завжди був надійною підтримкою та опорою.
З перших днів повномасштабного вторгнення став у стрій великого Воїнства наших захисників, аби не допустити окупації рідної землі. Олексій проходив військові навчання в Польщі, пізніше в Україні на Яворівському полігоні. Служив у військах Національної гвардії і мав звання старшого сержанта. Згодом був направлений гранатометником до 116-ї бригади на Запорізький напрямок, у район Роботиного.
Там російський агресор забрав його мрії, надії, його життя. Востаннє ОЛЕКСІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ виходив на зв’язок у вересні 2023 року. Далі доля Воїна була невідома, він був у списках зниклих безвісти. Але рідні не втрачали надії. На жаль, за допомогою аналізу ДНК підтвердилось найгірше. Сповіщення про смерть дорогої людини обірвало усі сподівання. Земне життя ОЛЕКСІЯ завершилось у запеклому бою, згасло молоде життя, яке він поклав на вівтар російсько-української війни.
Рідна земля прийняла його в свої обійми, щоб навіки зберегти пам’ять про гідного сина.
🕯Вічна і світла пам’ять українському Воїну ОЛЕКСІЮ СОРОЦІ!🇺🇦
Живі, поки пам’ятаємо!