21 березня минає перша річниця з дня загибелі захисника України Дмитра Олександровича ГОЛОВКА. Пам'ять про Героя живе вічно. Дмитро народився 11 січня 2004 року у селі Липове. Тут пройшло його дитинство, тут він ходив до школи, тут знайшов друзів. Закінчив Липівську загальноосвітню школу I-III ступенів, потім Роменське вище професійне училище, де здобув спеціальність газоелектрозварювальника. Ця професія завжди була затребувана, обіцяла стабільність та можливість реалізувати себе у різних сферах будівництва. Юнак планував будувати своє майбутнє, але війна внесла свої корективи у його плани. Змінилися часи, змінилися пріоритети. Дмитро завжди був патріотом, готовим захищати свою країну. Він отримав, можливо, не зовсім ту спеціальність, про яку мріяв у юності, але ту, яка була необхідна Батьківщині. 27 грудня 2023 року він уклав контракт на службу у Збройних Силах України. Це був його свідомий вибір, його внесок у боротьбу за свободу та незалежність. Його коротке життя спалахнуло яскравим вогнем героїзму і, на жаль, так швидко згасло. Та Дмитро встиг зробити найголовніше – він став на захист України, віддавши за неї найцінніше – своє молоде життя. Воював юнак на Донецькому напрямку, де щодня точилися запеклі бої з російським агресором. Кожен його день був сповнений відваги, мужності та самопожертви. На світанку 21 березня 2024 року під час виконання бойового завдання, він потрапив під артилерійський обстріл. Отримані поранення виявилися тяжкими, несумісними з життям. Його серце перестало битися, але пам'ять про нього житиме вічно. Похований захисник у рідному селі Липове, де його пам'ятатимуть як героя. Його загибель – велика втрата для родини, друзів та всієї України. Ми завжди пам'ятатимемо його подвиг, його мужність та відданість своїй країні. Доземний уклін і вічна пам’ять захиснику України! Ніколи не забудемо!