21 жовтня Львів попрощається з чотирма захисниками України. Прощання з захисниками Львів — це міська церемонія, яка об’єднає родини, друзів і небайдужих львів’ян. Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:40 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Львівська міська рада закликає долучитися до церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Назар Шацкіх (20.11.1984 — 29.11.2024) був львів’янином. Навчався у ліцеї №2 Львівської міської ради, згодом здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті за спеціальністю «Менеджмент та експертиза в митній справі». Проходив строкову військову службу, працював менеджером у ТОВ «Сільпо-Фуд». Рідні згадують Назара як товариського, життєрадісного чоловіка з гострим почуттям гумору та щирою усмішкою. Він любив сім’ю, захоплювався малюванням і створював портрети людей та героїв кінофільмів. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади Повітряних сил ЗСУ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За оборону України», медаллю «Хрест пошани» та знаком «Комбатантський хрест» (посмертно). У Назара залишилися дружина, батьки, сестра, брат, племінник, тітка, друзі та родина.

Микола Павлюстей (14.05.1993 — 22.05.2026) також львів’янин. Навчався у школі №72 Львова та Львівському вищому професійному училищі дизайну та будівництва. Проходив строкову військову службу. Працював охоронцем громадського порядку у відділі охорони ЛКП «Муніципальна варта», пізніше — офісним службовцем відділу безпеки ТОВ «Львівенергозбут». Рідні кажуть, що Микола був доброю, веселою та позитивною людиною, завжди охоче допомагав іншим. Цікавився історією, любив документальні фільми, велосипед і біг. У 2026 році став на захист Батьківщини. Боронив Україну на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ. У Миколи залишилися батько, тітка, брати, сестри, дядьки, друзі та родина.

Євгеній Гловацький (02.03.1974 — 15.10.2026) — львів’янин. Навчався у Львівській гімназії «Євшан», продовжив навчання у закладі професійно-технічної освіти Львова. Проходив строкову військову службу, працював у сфері будівництва на приватних підприємствах. Рідні згадують Євгенія як спокійного, доброзичливого і товариського, він цінував спілкування та добрі стосунки з людьми. Захоплювався кулінарією, любив ліс, риболовлю та збирання грибів. У 2025 році приєднався до Збройних Сил України у складі 27-го прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України. У Євгенія залишилися мати, брат, сестра, племінниця з сім’єю та родина.

Ігор Хомин (27.10.1973 — 19.10.2026) — львів’янин. Навчався у ліцеї №81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради, згодом — у закладі професійно-технічної освіти Львова. Проходив строкову військову службу, працював водієм у ЛКП «Львівелектротранс». Рідні розповідають, що Ігор був веселою, доброю, щирою, комунікабельною та компанійською людиною. Захоплювався майструванням, створював вироби з дерева. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». В Ігоря залишилися батько, двоюрідні брати і сестри, племінники та родина.

Назара Шацкіх і Миколу Павлюстея поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна). Євгенія Гловацького та Ігоря Хомина — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В. Світла пам’ять захисникам України!