Рік тому, 23 серпня, Україна втратила ще одного свого сина, мужнього захисника Василя Васильовича Забокрицького, родом із села Штунь. Цей день став роковиною його загибелі в бою за свободу та незалежність нашої держави.

Василь Забокрицький був людиною, яку знали і поважали за його доброзичливість, працьовитість та відданість. Він був люблячим батьком і дбайливим господарем, але понад усе ставив свою Батьківщину. Коли настав час захищати Україну, він без вагань став до лав Збройних Сил.

Його шлях захисника розпочався ще у 2014 році, коли він добровільно вирушив до зони проведення АТО. З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, Василь знову одягнув військову форму. Він брав участь у боях на найскладніших ділянках фронту, а останні пів року героїчно обороняв позиції у Серебрянському лісі на Луганщині.

Життя Василя Васильовича обірвалося 23 серпня 2024 року. Цього дня він погодився підмінити побратима, хоча й не мав виходити на позицію. Трагічна загибель сталася внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Діброва, Сєвєродонецького району.

Василь усвідомлював усі ризики, але йшов на завдання, керуючись любов'ю до побратимів, рідних та України. Його останній крок був свідомим і сповненим жертовності – крок справжнього Героя.

Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю Василя Забокрицького. Його приклад незламної мужності, честі та глибокої любові до рідної землі назавжди залишиться у серцях його близьких та всіх, хто його знав. Вічна пам'ять і слава Герою України!