23-24 червня Свято Івана Купала
За григоріанським календарем свято Купала щорічно святкують в ніч з 6 на 7 липня. За юліанським календарем Купала збігається з днем літнього сонцестояння і припадає у ніч з 23 на 24 червня. Купала – це одне з найстаріших та найбільш самобутніх свят в українській культурі. Воно бере початок ще понад три тисячоліття тому і має міцний звʼязок із язичництвом, коли люди вірили у те, що без поклоніння стихіям чи їхнім богам не буде благ. Зокрема кожен обряд та купальська традиція заснована саме на тому, аби досягти якогось блага чи врятуватися від нечисті. Свято Купала має чимало звичаїв та традицій. Напередодні збирали трави, вірячи в їхню чудодійну силу, часто зберігали їх цілий рік для лікування. Саме святкування відбувалося на берегах річок — там ставили прикрашене купальське дерево, навколо якого водили танки й співали пісні, топили у воді або спалювали опудало Купайла чи Марени. Марена у слов'ян — зимове божество, що морить землю холодом, а людину — хворобами та голодом. У деяких регіонах її також вважали старшою русалкою. В цей день обов'язково ворожили, адже купальські обряди вважалися магічними, а купальські вогні — жертовними і водночас очищувальними. Нічне гуляння на це свято було насичене танцями, піснями та розвагами. Обов'язковий атрибут Купала — велике вогнище, через яке стрибали поодинці або парами. Це було магічним ритуалом і означало очищення. Також вважалося, що якщо закохані зможуть перестрибнути багаття, не роз'єднавши рук, їхня любов триватиме все життя. Вогонь також відлякував злих духів, які в дні Купала, за повір'ями, виходили з потойбічного світу в світ живих. Одне з найромантичніших повір'їв Купала — про міфічний цвіт папороті, який нібито з'являється в купальську ніч та квітне лише одну мить у найкоротшу ніч у році. Вважалося, що квітку папороті може знайти лише молодий хлопець, часто неодружений або єдиний син в родині. Через те, що її охороняє нечиста сила, здобути її дуже важко. Але якщо вдасться — щасливчик отримає дар бачити майбутнє, здібність розуміти мову звірів і птахів, зцілювати хворих, та знаходити заховані в землю скарби. Зараз людям не потрібно поклонятися стихіям, аби зійшло сонце чи був урожай. Здебільшого зараз – це збереження традицій, які заснували наші предки.