25 червня 2026 року жителі Теофіпольської громади з тяжким серцем і невимовним болем провели в останню дорогу свого земляка, захисника України — Олександра Олександровича Слободенюка з села Коров’є. Цей день став хвилиною пам’яті про людину, яка віддала найдорожче — своє життя за мир і майбутнє своєї Батьківщини. Олександр народився 5 липня 1987 року в родині, де його з дитинства оточувала особлива любов і турбота. Він був улюбленим братом для своїх старших сестер, які завжди його оберігали та підтримували. Разом із дружиною Оленою вони створили щасливу родину, виховуючи донечку Дарину і сина Івана. Для своєї сім’ї він був не просто опорою, а справжнім героєм, на якого завжди можна було покластися. З початку широкомасштабної війни Росії проти України Олександр взяв до рук зброю, аби захистити свою землю і рідних від ворога. Він пішов на фронт, знаючи, якою важливою є кожна хвилина боротьби за свободу. На жаль, 20 червня 2026 року біля села Гаврилівка на Дніпропетровщині загиблий герой України Олександр Слободенюк загинув від ворожого ударного безпілотника, прийнявши свій останній бій. У день прощання вся громада встала навколішки вздовж дороги, тримаючи квіти і державні прапори, вклоняючись світлій пам’яті героя. Чин похорону провели священники Православної Церкви України, а побратими, що пройшли разом із ним кроки війни, були поруч у ці останні хвилини. Олександра поховали на Алеї Слави селища Теофіполь, де лунали військові салюти, а серця всіх присутніх наповнювалися гордістю і вдячністю. Пам’ять про нього безсмертна — адже він віддав життя за кожного з нас, за нашу свободу і мир. Світла пам’ять і вічна шана загиблому герою України, нашому незламному Олександру Слободенюку! У наших серцях і серцях його рідних назавжди житиме любов і гордість за справжнього захисника своєї Батьківщини.