27 квітня Боремельська громада провела в останню дорогу Охримчука Василя Петровича— мужнього Захисника України, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Старший солдат військової служби, стрілець 1-го стрілецького відділення, 3-го стрілецького взводу , стрілецької роти Західного ОТО Національної Гвардії України, під час виконання бойового завдання, загинув 17 серпня 2025 року на Донеччині, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та українському народові. Доволі довгий час вважався безвісти зниклим, усі ми молились та мали тверду надію, про те підтвердилось інше:- «загинув за особливих обставин»…
Василь мріяв повернутися додому з Перемогою. Він будував плани на майбутнє під мирним небом, прагнув жити, працювати та творити. Проте війна безжально обірвала його молоде життя, сповнене сили, енергії та любові до рідної країни. Василю Петровичу назавжди залишиться 39 років.
Траурна хода пройшла від батьківського будинку полеглого воїна вулицями села, де він народився, зростав і навчався.
Провести Героя в останню дорогу прийшли рідні та близькі, бойові побратими, а також небайдужі мешканці громади.
Мужній Воїн, починаючи свій військовий шлях з 2014 року, з честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина, патріота щодо захисту своєї держави. До останнього залишився вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. Наприкінці церемонії прощання, за військовою традицією, була виголошена почесна промова військовим капеланом та вручений прапор України, на знак честі та глибокої шани до полеглого Героя.
Чин похорону очолив отець Володимир, настоятель Свято-Георгіївського храму с.Боремель спільно з священниками Демидівського благочиння Православної Церкви України. Поховали під залпи пострілів почесної варти та звуки духового оркестру на місцевому кладовищі.
Щиро співчуваємо родині та близьким. Доземно вклоняємося мамі Ганні Петрівні, котра виховала справжнього патріота. Розділяємо невимовний біль важкої втрати з сестрами Людмилою та Мар’яною.
Жодними словами не вгамувати пекучий біль і не загоїти рани в душі від непоправної втрати. Світлий спомин про Василя, вдячність за його подвиг, назавжди житиме в наших серцях.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. ВІЧНА СЛАВА І ШАНА!