30 вересня у селі Ставиське відбулася зворушлива подія — відкриття Алеї пам’яті, присвяченої воїнам-односельцям, які віддали життя за свободу та майбутнє України. Цей меморіал став місцем вшанування Героїв, чиї імена назавжди вписані в історію Козелецької громади.

Захід розпочався з хвилини мовчання. У спільній тиші присутні схилили голови, вшановуючи пам’ять тих, хто не повернувся з війни. Кожне ім’я та світлина на Алеї пам’яті у Ставиському — це окрема доля, родина та біль втрати, що назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і всіх селян.

Пронизливим доповненням заходу стали пісні у виконанні колективу Стависького сільського будинку культури. Вони нагадали кожному: пам’ять живе не лише у словах чи граніті, а й у музиці та душах.

До присутніх звернувся Козелецький селищний голова Валентин Бригинець. Він наголосив, що за кожним фото стоїть конкретна людина — чийсь син, чоловік, батько, брат або друг. Зі словами шани та вдячності до родин полеглих Воїнів також звернулася староста сіл Пилятин, Блудше, Нова Гребля та Ставиське Світлана Дмитренко.

Найважчими та водночас найціннішими стали виступи тих, для кого ця війна стала особистою трагедією. Своїми спогадами поділилися мати загиблого Олега Кобченка — пані Надія, та сестра полеглого Михайла Савенка — пані Олена. У їхніх словах звучав нестерпний біль, але поруч із ним — безмежна гордість за рідних, які стали на захист України.

Освячення Алеї провів отець Богдан. Він підніс молитву за спокій душ полеглих воїнів і закликав берегти пам’ять про їхній подвиг.

Відкриття Алеї пам’яті у Ставиському — це не лише данина минулому, а й нагадування про ціну свободи. Такі меморіали об’єднують громаду, допомагають зберегти історичну пам’ять і передати наступним поколінням правду про війну. Для Козелецької громади цей захід має особливе значення, адже кожен воїн-односелець був чиїмось сусідом, другом, колегою. Його подвиг — приклад мужності та любові до рідної землі.

Алея пам’яті у Ставиському — це простір, куди кожен може прийти, покласти квіти, помолитися чи просто постояти у тиші. Особливо важливо, щоб сюди приходили діти та молодь — аби знати обличчя та імена Героїв зі свого села, завдяки яким ми можемо жити на своїй землі.

Нехай ця Алея стане місцем, де ніколи не згасатиме вдячність. Світла пам’ять полеглим Захисникам. Вічна шана та слава Героям!