30 серпня — Міжнародний день зниклих безвісти, день, коли серце України стискається від болю. Це сумна дата, що нагадує про найстрашніші слова в житті — «зник безвісти». Ці слова несуть у собі розпач, але водночас і незгасну надію. В умовах війни, розв'язаної Росією, тисячі українських захисників та мирних громадян вважаються зниклими безвісти. Кожен зниклий — це чийсь син чи донька, батько чи мати, брат чи сестра, друг чи кохана людина. Усі вони мають невід'ємне право повернутися додому, до своїх родин, до мирного життя. Наша громада, Лопатинська, з особливим болем чекає на повернення 29 своїх Захисників. Родини, які переживають це горе, живуть у стані постійного очікування, балансуючи між надією на щасливе завершення та глибоким розпачем. Наш спільний обов'язок — бути поруч із цими родинами, надавати їм необхідну підтримку та плекати їхню надію на якнайшвидше повернення рідних і близьких. Ми повинні пам'ятати про кожного, хто зник, і робити все можливе, щоб їх знайшли. Пам'ямо про кожного! Слава Україні! Героям Слава!