4 червня 2025 року

1197-й день спротиву

Сьогодні, у цей трагічний день, ми вшановуємо пам'ять дітей, які стали безневинними жертвами збройної агресії росії проти України. Ця дата – не просто відмітка в календарі, а символ глибокого болю та втрати для кожної української родини, чиє серце навіки затьмарене втратою дитини.

Війна безжально забрала у нас найдорожче – дитячий сміх, перші кроки, радість пізнання світу через перші зошити та безтурботні мрії. Замість цього вона залишила лише порожні ліжечка, мовчазні іграшки та нестерпний біль у серцях батьків, бабусь, дідусів, братів і сестер. Кожен із цих маленьких янголів мав би жити, творити, любити, але їхні життя обірвалися так рано і несправедливо.

Сьогодні ми схиляємо голови в глибокій скорботі перед світлою пам'яттю дітей, чиї душі відлетіли у вічність, не встигнувши пізнати всіх радощів життя. Вони навіки залишаться символами нашого болю, нашої незламності та нашої нестримної жаги до миру і справедливості. Ми ніколи не забудемо жодного імені, жодної посмішки, жодної мрії, яку забрала війна. Пам'ять про них житиме вічно в наших серцях.

Ми пам'ятаємо кожного з них. І саме тому ми не маємо права зупинятися. Ми боремося за кожне дитинство, яке ще можна врятувати, за кожну дитину, яка має рости у мирній, вільній та незалежній Україні. Ми боремося за те, щоб жодна дитина більше не стала жертвою війни.

Вічна пам'ять дітям, яких забрала війна.

Слава Україні.