7 березня 2026 року мине три роки відколи Шевченківська громада вшановує пам’ять свого Героя — сина села Юркове, Козаченка Анатолія Івановича. Його життєвий шлях, присвячений служінню Батьківщині, обірвався занадто рано, залишивши глибокий слід у серцях земляків.

Коли Україна потребувала захисту, Анатолій Іванович без вагань став до лав оборонців. Його мужність та відданість проявлялися ще під час участі в АТО. З початком повномасштабного вторгнення росії, він знову, не роздумуючи, взяв до рук зброю, щоб боронити рідну землю. Анатолій Іванович поповнив ряди славетної 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, де продовжив нести свою військову службу.

Минуло три роки відтоді, як ми втратили Анатолія Івановича. Та біль цієї невимовної втрати, як і пам’ять про його самовідданість, не стихає. Його подвиг живе у наших серцях, у розповідях близьких та друзів, і, найголовніше, у збереженні миру та спокою на рідній землі, яку він так любив і яку мужньо захищав до останнього подиху.

Герої не вмирають. Вони живуть вічно у пам’яті свого народу, у його вдячності та у майбутніх поколіннях, які зможуть жити під мирним небом завдяки їхній жертві. Пам’ять про Козаченка Анатолія Івановича буде жити завжди.

🕯️ Вічна пам’ять і безсмертна слава Захиснику України — Козаченку Анатолію Івановичу. 🇺🇦