7 вересня у місті Болехів відзначили річницю відходу до вічності видатної особистості – Лариси Дармохвал. Рівно рік минув з дня, коли громада втратила цю надзвичайну жінку, чий життєвий шлях був сповнений яскравих подій та незламної сили духу. Пам'ять про Ларису Дармохвал вшанували молитвою на її могилі, а згодом – душевними спогадами у Народному домі Болехова.

На заході зібралося чимало людей, які знали, цінували та любили пані Ларису. Серед присутніх були: Почесна Голова ВГО «Союз Українок» Ореслава Хомик, голова Івано-Франківського відділу СУ Марія Вуянко, письменник Роман Горак, відомий вихідець з Болехова, двічі мер Львова, екс-міністр Василь Куйбіда, скульптор Василь Ярич, професорка Алла Швець, президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль, професор медицини Орест Абрагамович. Також були присутні представники мерії, посестри з Калуша, Рожнятова, Долини та Болехова, а також ті, хто був найближчим до пані Лариси у праці, буднях, турботах та звершеннях. Особливо тепло згадували її сина Бориса Гавц.

Кожен спогад, мов цінна намистина, вкладався у яскраве намисто, що символізувало багате подіями життя Лариси Дармохвал. Ці спогади були наповнені сяйвом та силою духу – незримими скарбами її душі. Розмови про неї розкривали глибину її особистості, її внесок у розвиток громади та її незламну волю. Вона залишила по собі слід не лише як професіонал своєї справи, але й як людина, яка надихала інших своїм прикладом.

Від імені Проводу ВГО «Союз Українок» Почесна Голова пані Ореслава Хомик звернулася до міського голови та депутатів з важливою пропозицією: встановити меморіальну дошку та найменувати одну з вулиць міста іменем Лариси Дармохвал. Це стане гідним вшануванням пам'яті жінки, яка зробила значний внесок у життя Болехова та залишила яскравий слід в історії.

Відзначення річниці та спогади про Ларису Дармохвал – це не лише данина минулому, а й нагадування про важливість збереження пам'яті про видатних людей, які формують культурний та духовний ландшафт нашої громади. Її життя та діяльність є прикладом для майбутніх поколінь, нагадуючи про силу духу, відданість справі та любов до рідної землі.