Валентин Петрович Бондар народився 12 січня 1975 року у місті Херсон. Змалку, щоліта приїжджав до с. Рижавка, до дідуся й бабусі. Тут провів своє дитинство та юність.

Коли у 2014 році на рідну землю прийшла велика біда, Валентин став волонтером. Роками возив допомогу, підтримував тих, хто воював, рятував тих, хто потребував. За цю жертовність, за беззастережну любов до України, Валентина нагороджено орденом святого Філарета.

У липні 2024 року Валентин Петрович добровільно став до лав Збройних Сил України. У званні старшого сержанта на посаді стрільця-снайпера механізованої роти в складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка із позивним — Рен , боронив Україну там, де найтяжче.

8 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Цукурине Покровського району на Донеччині Валентин Бондар зник безвісти.  Так розпочались місяці очікування для його його родини. Та, на жаль, надії не справдились. 8 жовтня 2024 року на 50-му році життя у бою за Свободу та Незалежність Українського Народу загинув Герой, Воїн, Захисник – Валентин Петрович Бондар.

Сьогодні його тіло повернули на Батьківщину. Повернули — щоб попрощатись. Щоб віддати останню шану. 7 травня 2026 року Валентин Петрович Бондар віднайшов вічний спокій на кладовищі у с.Рижавка.

Від імені усієї громади — тієї землі, де він проводив найсвітліші дні свого дитинства — схиляємо голови перед його світлою пам’яттю.

 Вічна пам’ять синові, чоловікові, батькові й Захиснику — Бондару Валентину Петровичу.

« повернутися