Пам’ять про наших Героїв є невід’ємною частиною ідентичності українського народу. Саме тому ми з глибокою скорботою та безмежною вдячністю згадуємо Павла Габшія, який рівно рік тому, 27 червня, віддав своє життя за свободу та незалежність України. Його загибель на фронті біля села Курдюмівка Донецької області стала великою втратою не лише для рідного Трускавця, а й для всієї країни, яка втратила одного зі своїх найкращих синів. Ця річниця – нагода знову віддати шану справжньому Герою, чий подвиг назавжди закарбується в наших серцях. Павло Ярославович Габшій народився 21 липня 1975 року в живописному місті Трускавець, у родині корінних жителів, що славилися своїми традиціями та любов’ю до рідної землі. З раннього дитинства Павло виявляв прагнення до знань, навчаючись у Трускавецькій ЗОШ №2 практично на відмінно. Його шлях до самореалізації продовжився у Львівському Національному Університеті Природокористування в Дублянах, який він успішно закінчив у 1997 році, здобувши фах землевпорядника. Після короткострокової служби у лавах Збройних Сил України, Габшій Павло повернувся до рідного міста, де з 1998 року почав працювати землевпорядником у Трускавецькому міському управлінні земельних ресурсів, роблячи свій внесок у розвиток громади. Окрім професійної діяльності, Павло Габшій був зразковим сім’янином. У 2006 році він створив власну родину, а вже у 2007 році став щасливим батьком сина. Він безмежно любив свою дружину та сина, був для них опорою і прикладом для наслідування. Його життя було сповнене тепла, турботи та любові до близьких. Незважаючи на життєві виклики, Павло завжди знаходив час для своїх численних друзів, з якими поділяв спільні інтереси та добрий гумор. Особливою його пристрастю були гори, куди він часто ходив разом із родиною та друзями, насолоджуючись красою української природи та єднанням з нею. Початок російської агресії у 2014 році не залишив Павла байдужим. У 2015 році його було мобілізовано до лав ЗСУ для участі в Антитерористичній операції. Він гідно виконав свій обов’язок, захищаючи суверенітет України на сході. Після закінчення терміну служби Павло Габшій повернувся до мирного життя, але його готовність боронити Батьківщину залишилася непохитною. З першого дня повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2024 року, Павло Габшій знову став до лав Збройних Сил України. Він служив інспектором прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини 2144, демонструючи unwavering dedication та професіоналізм. Його загибель 27 червня 2024 року внаслідок підриву керованого боєприпасу стала черговим нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу. Пам’ять про Павла Габшія назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав. Він був чуйним, добрим, щирим, чесним, принциповим і безмежно відданим своїй країні. У нього залишилися дружина, син, мати, батько та сестри, для яких його втрата є непоправною. Указом Президента України Володимира Зеленського № 648 від 30.09.2024 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нашого воїна-Героя Павла Габшія було посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Ця висока відзнака була вручена його синові Максимові 17 травня 2025 року, ставши символом визнання героїзму його батька. Вічна слава і вічна пам’ять Павлові Габшію та всім українським воїнам, які полягли за волю та незалежність нашої Батьківщини! Їхні імена та їхні подвиги мають бути навічно увіковічені в історії України, як приклад незламності духу та справжнього патріотизму.