Сказ – це надзвичайно небезпечне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему теплокровних тварин і людини, майже завжди завершуючись летальним результатом, якщо не надати своєчасної медичної допомоги. Його називають також гідрофобією через характерні симптоми, пов’язані з водою. Розуміння шляхів передачі, симптомів та профілактичних заходів є ключовим для захисту власного здоров’я та життя близьких.

Вірус сказу належить до роду Lyssavirus і є нейротропним, тобто має здатність вражати нервові клітини. Після потрапляння в організм збудник повільно рухається по нервових волокнах до головного та спинного мозку, де починає активно розмножуватися, викликаючи незворотні ураження. Інкубаційний період може тривати від кількох днів до кількох місяців, залежно від місця укусу (чим ближче до голови, тим швидше проявляться симптоми) та кількості вірусу, що потрапив в організм.

Основним механізмом передачі хвороби є прямий контакт зі слиною інфікованої тварини, що найчастіше відбувається через укус. Однак вірус може потрапити в організм і через ослинення пошкодженої шкіри (порізи, подряпини, відкриті рани) або слизових оболонок (очі, ніс, рот). Навіть незначний контакт із зараженою слиною може бути небезпечним.

Джерелом інфекції можуть бути як дикі, так і домашні тварини. Серед диких тварин найчастіше переносниками є лисиці, вовки, кажани, єноти, скунси, куниці. Серед домашніх – собаки та коти. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, оскільки їхній статус вакцинації невідомий, а поведінка може бути непередбачуваною. Кажани також є значним резервуаром вірусу, і укус кажана часто залишається непоміченим, що ускладнює своєчасне звернення за допомогою.

Важливо вміти розпізнавати симптоми хвороби у тварин, адже це може врятувати життя. У тварин ця недуга зазвичай проходить у три стадії:

Початкова стадія**: Це період, коли поведінка тварини змінюється. Вона може стати незвично ласкавою або, навпаки, необґрунтовано агресивною, млявою, ховатися від людей. Можлива відмова від їжі та води, або ж, навпаки, поїдання неїстівних предметів. З’являється підвищена чутливість до світла, шуму та дотиків. Тривалість цієї стадії зазвичай становить 1-3 дні.

Збуджена (агресивна) стадія: Ця фаза характеризується вираженою агресією. Тварина може нападати на людей та інших тварин без видимої причини, гризти предмети, тікати з дому. З’являється надмірна слинотеча (піна з рота), характерна хриплість голосу або гавкіт, паралічі окремих м’язів (наприклад, щелепи, що призводить до відвисання нижньої щелепи). Можливі судоми. Ця стадія триває 2-4 дні.

Паралітична стадія**: На цьому етапі розвиваються повні паралічі. Тварина стає виснаженою, слабкою, не може ковтати, параліч поширюється на дихальні м’язи. Через 5-8 днів після появи перших симптомів настає смерть від паралічу дихання або серця.

Що робити, якщо вас укусила або ослинила тварина? Кожна хвилина має значення:

Негайно та ретельно промийте рану. Промивайте місце укусу великою кількістю проточної води з милом (бажано господарським) протягом щонайменше 15 хвилин. Це допоможе механічно видалити вірус зі слини.
Обробіть рану антисептиком. Після промивання обробіть рану будь-яким доступним антисептиком: спиртом 70%, йодом 5%, перекисом водню або розчином марганцівки.
Негайно зверніться до медичного закладу. Обов’язково зверніться до травмпункту або хірургічного відділення лікарні. Тільки лікар може призначити курс антирабічної вакцинації та вирішити питання про необхідність введення антирабічного імуноглобуліну. Своєчасна вакцинація є єдиним ефективним засобом запобігання розвитку сказу у людини після укусу.
За можливості ізолюйте тварину. Якщо тварина домашня і її власник відомий, слід ізолювати її та спостерігати за її поведінкою протягом 10 днів. Це дозволить ветеринарним фахівцям визначити, чи була вона хвора на сказ.
Повідомте про випадок відповідні служби. Про інцидент слід повідомити як медичний заклад, так і ветеринарну службу. Це дозволить провести епідеміологічне розслідування та вжити заходів щодо контролю за поширенням хвороби.

Як уберегтися від сказу? Профілактика – це найкращий захист:

Регулярна вакцинація домашніх тварин. Це є найважливішим та найефективнішим заходом профілактики. Вакциновані собаки та коти є бар’єром для поширення вірусу.
Дотримання правил утримання домашніх тварин. Утримуйте собак на прив’язі або у вольєрах, не дозволяйте їм контактувати з безпритульними та дикими тваринами.
Уникайте контактів з безпритульними тваринами. Не варто годувати, гладити чи провокувати їх, навіть якщо вони здаються дружніми.
Будьте обережні при контакті з дикими тваринами. Не наближайтеся до них, особливо якщо вони поводяться незвично (наприклад, агресивні, не бояться людей, мляві).
Не чіпайте тварин, що поводяться незвично. Будь-які зміни в поведінці тварини можуть бути ознакою хвороби, включаючи сказ.
Навчіть дітей правилам безпеки. Розкажіть дітям про небезпеку контакту з незнайомими тваринами та важливість негайного повідомлення дорослих у разі укусу.
Запобігання сказу – це спільна відповідальність, що вимагає уважності та дотримання простих правил. Вчасна вакцинація та обізнаність щодо симптомів є ключовими для захисту життя.

Пам’ятайте, що сказ – це смертельно небезпечне захворювання, яке, однак, можна запобігти за допомогою своєчасної вакцинації та дотримання профілактичних заходів. Обізнаність та відповідальність – ваші головні союзники у боротьбі з цією загрозою.