Рік вже, як ти у небутті,
А нам серця шматує біль утрати…
Ти в рідний дім вернувся «НА ЩИТІ»
А нам не сила до цих пір цього сприйняти…
Гіркий рік промайнув, як у сні…
Уся рідня твоя сумує за тобою…
Чому найкращі гинуть на війні,
Чому така страшна ціна звання «Героя»?…
✍️Зоряна Довгалюк

Сьогодні, коли минає рік з моменту його загибелі, Україна продовжує вшановувати своїх найвідданіших синів і дочок. Героями нашого часу, безперечно, є захисники України – військові Збройних Сил України, які щоденно, з безмежною любов’ю до рідної землі, самовіддано боронять свою країну та український народ від ворога. Їхня мужність і відданість є прикладом для всіх майбутніх поколінь.

Одним із таких незламних Героїв, чия пам’ять вічно житиме в серцях українців, є наш земляк МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ МЕЙ. Народився він 21 травня 1979 року у мальовничому селі Міцівці. У 1985 році Микола вперше переступив поріг Міцівецької загальноосвітньої школи, де здобував знання та формувався як особистість. Після закінчення школи, у 1994 році, молодий чоловік вирушив на Вінниччину, щоб опанувати важливу професію кранівника у Гущинецькому Вищому професійному училищі.

МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ МЕЙ завжди вирізнявся добротою, спокоєм та виваженістю. Він був справжнім другом, який ніколи не відмовляв у допомозі, і до нього часто зверталися за порадами, знаючи, що Микола знайде вірне рішення. Після завершення навчання наш майбутній захисник повернувся на рідні терени, де розпочав свою трудову діяльність. Він працював трактористом-машиністом в агрофірмі «Козацька долина», присвятивши цій справі десять років свого життя. Згодом перейшов працювати до ТОВ «Подільський бройлер», де також зарекомендував себе як сумлінний та працьовитий фахівець. Микола завжди був щирим, життєрадісним, надійним товаришем і людиною з великим серцем.

У 2002 році його життя осяяла радісна подія – Микола одружився з прекрасною дівчиною Валентиною. На сьогоднішній день у подружжя є доросла донька, яку батько любив понад усе і яка була його найбільшою гордістю та сенсом життя. Микола Мей був не лише відданим працівником, а й люблячим чоловіком та турботливим батьком. Його сім’я була для нього опорою та джерелом натхнення.

26 березня 2024 року, отримавши повістку, наш Герой Микола Мей без жодних сумнівів став на захист Батьківщини. Його хоробрість і незламна мужність були прикладом для всіх побратимів. Він завжди йшов попереду, не боячись ризикувати власним життям заради миру, свободи та незалежності України. На жаль, 13 липня 2024 року, виконуючи свій військовий обов’язок у бою за Україну, поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, наш відважний Захисник загинув, віддавши найцінніше – своє життя.

МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ МЕЙ назавжди залишиться символом незламності духу, самовідданості та справжнього українського Героя. Його пам′ять житиме в серцях рідних, друзів, колег та всіх, хто знав цього чудову людину. Йому назавжди 45… Ми ніколи не забудемо його подвигу, адже вічна слава належить тим, хто боровся за свою землю.
🕯Вічна слава та шана Воїну – Захиснику МИКОЛІ МЕЙ!🇺🇦
Живі, поки пам’ятаємо!