ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ ВОЛОДИМИРА МАТВІЄНКА
В черговий раз ми говоримо про річницю з дня загибелі на проклятій війні Воїна-Героя з нашої територіальної громади рік гострого пекучого болю, гірких сліз, невимовної туги за рідною людиною, яка вже ніколи не зайде в рідну домівку, не обійме своїх рідних, не доробить те, що хотіла і планувала, про що мріяла. Людина, яка не хотіла нічого чужого, яка захищала своє, своїх рідних, свою Вітчизну і віддала заради цього своє життя…
Матвієнко Володимир Володимирович народився 1 грудня 1986 року в с. Чемериське Барського району. Там же закінчив 9 класів місцевої школи, а 10-11 класи закінчував в середній школі сусіднього села Журавлівка.
Після школи пішов навчатись в Барський професійний будівельний ліцей, який закінчив по спеціальності «верстатник деревообробних верстатів, столяр-будівельник». Потім працював на різних роботах. Володимир дуже любив і відмінно вмів працювати з деревом, в нього виходили чудові вироби. Міг виготовляти по замовленню дуже гарні двері, вікна, ліжка, кухонні вироби.
Він взагалі, як згадує дружина Світлана, був майстром на всі руки. За що б не брався, все у нього виходило якнайкраще. Дуже багато працював по домашньому господарству.
З дружиною Світланою були родом з одного села, разом навчались в школі, в одному класі. Згодом одружились і були щасливі в сімейному житті.
З початком повномасштабного вторгнення призивався в армію, пройшов комісію, але йому сказали почекати. А вже 5 квітня 2023 року Володимир доєднався до лав ЗСУ. Був на навчанні в Житомирі, потім – в Британії. Після навчання був направлений для проходження військової служби в Запорізьку область. Був стрільцем номером обслуги.
Приймав участь в активних бойових діях на передовій і в самих гарячих точках в Запорізькій області. В бою був контужений, лікувався. З лікарні мав вийти 22 серпня, але вже з 16 серпня потрапив знову на фронт.
А 19 серпня 2023 року сталося страшне і непоправне: стрілець номер обслуги 4 аеромобільного відділення 4 аеромобільного взводу 10 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону Матвієнко Володимир Володимирович з позивним «Матвій» під час ведення бойових дій в н.п. Роботине Запорізької області загинув. Загинув смертю хоробрих, як справжній Герой-Захисник, як відданий патріот своєї України.
Бойові побратими відзначають, що він був надійним бійцем, чудовою людиною, завжди готовим прийти на допомогу і взаємовиручку.
Таким він був в мирному житті, таким залишався до кінця свого життя і в воєнний час. Володимир був дуже надійною людиною у всьому.
Хай земля йому буде пухом, а пам’ять про нього нетлінною.
Вічна шана і слава Герою Володимиру Володимировичу Матвієнку!
Ти завжди житимеш в наших серцях!