«Зник безвісти» – це два слова, що назавжди змінюють життя, несучи в собі глибокий біль, розпач, але й незламну надію. Саме «Прапор Надії» став неофіційним символом пам’яті та підтримки українських військовополонених і зниклих безвісти. Цей біло-чорний стяг, народжений у 2024 році, несе в собі глибокий сенс. Ініціатором його створення є Герой України, захисник Маріуполя Сергій Волинський, відомий як «Волина». Він особисто пройшов горнило російського полону, тому як ніхто інший знає про силу очікування та незламну віру. У серпні минулого року Сергій Волинський ініціював петицію до Президента України з проханням затвердити «Прапор Надії» як офіційний символ пам’яті про всіх наших полонених та зниклих безвісти. Петиція з надзвичайною швидкістю зібрала понад 25 тисяч підписів, що свідчить про величезну підтримку суспільства.

30 серпня, у Міжнародний день зниклих безвісти, на Садовому проїзді в місті Золотоноша відбулася знакова подія: цей символічний прапор було піднято. У церемонії взяли участь військовослужбовець 156-го зенітного ракетного полку та Наталія Дзюбан, дружина зниклого безвісти воїна, яка також очолює громадську організацію «Сила у тобі». Їхня присутність підкреслила особистий зв’язок із цією проблемою та небайдужість до долі наших захисників.

За актуальними даними на середину 2025 року, в Україні у Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин перебуває понад 71 тисяча осіб. Це цифра, що вражає і спонукає до роздумів. Хтось зник під час запеклих боїв, хтось — у тимчасово окупованому місті. Але, попри все, кожного з них досі шукають і щиро чекають – батьки, діти, друзі. Вони чекають бодай на найменшу звістку, яка б розвіяла туман невизначеності. За інформацією Міжнародного Товариства Червоного Хреста, щогодини з’ясовується доля одного зі зниклих. Ця статистика дарує надію – найцінніший скарб, який мають родини зниклих.

– Ми глибоко віримо: настане день, коли кожна мама, дружина чи дитина отримає довгоочікувану добру звістку про свого найріднішого. Доки ця звістка ще в дорозі, ми маємо бути поруч із тими, хто чекає, надаючи їм свою підтримку, – зазначила секретар Золотоніської міської ради Наталія Сьомак, підкресливши важливість єдності та взаємодопомоги.

Варто зазначити, що вперше «Прапор Надії» було піднято 8 травня 2025 року у Запоріжжі, біля ветеранського хабу «Ветеран ПРО». Відтоді цей символ незламності та віри майорить у різних куточках України – над вокзалами, адміністративними будівлями, у громадах. Він слугує постійним нагадуванням про те, що Україна чекає і вірить у повернення кожного свого сина та доньки. Символіка кольорів «Прапора Надії» глибоко символічна: чорний колір уособлює біль, страждання та невизначеність, в якій живуть родини зниклих, тоді як білий колір – це світло, незламна віра та надія на те, що близькі обов’язково повернуться додому.

Будьмо разом, підтримуймо один одного і щиро вірмо в повернення кожного! Разом ми сильніші!