«Іншого варіанту немає. Ми звикли. Ми сильні. Тому продовжую тримати стрій.»

Вадим Сичугов, відомий під позивним «Сич», є командиром взводу легендарної бригади «ГОРИНЬ». Його шлях у військовій справі розпочався задовго до повномасштабного вторгнення. З 2002 року він викладав інформатику та фізику в Костопільському ліцеї №3. Проте, поклик захищати Батьківщину привів його до лав ЗСУ. Вадим — доброволець, досвідчений інструктор та офіцер, який має бойовий досвід з 2015 року. Він брав участь у запеклих боях на Луганщині, Донеччині, обороняв Горлівку, пройшов через випробування Світлодарської дуги та Торецька. Навіть отримавши поранення, він не зламався, демонструючи неабияку стійкість та надихаючи побратимів. Його особистий приклад — це свідчення незламності духу українського захисника.

**Про бій 6 лютого**
«О 08:02 на нашу позицію здійснила напад російська диверсійно-розвідувальна група «Сенеж». За нашими оцінками, їх було не менше 14 осіб, тоді як нас було лише шестеро. Але паніки не було. Кожен знав своє завдання: хтось вів вогонь, хтось подавав боєприпаси, хтось заряджав магазини. Ми діяли злагоджено, як єдиний механізм, як міцний кулак. Саме це злагодженість і врятувала нам життя. Ворог намагався нас залякати, кричачи: «Здавайтесь — будете жити». Наша відповідь була однозначною: «За русскім корабльом вам дорога». Запеклий бій тривав понад годину. Нас обстрілювали з РПГ, використовували одноразові гранатомети, а згодом — міномети. Вони навіть замінували під’їзну дорогу, сподіваючись знищити групу, яка мала надійти на підмогу. Зв’язок було втрачено практично одразу. Однак, у бліндажі нам вдалося активувати резервну рацію, через яку ми вийшли на своїх. За допомогою дрона «Мавік» нам надавали інформацію про пересування ворога та ситуацію на полі бою. Завдяки цьому, ми змогли втримати позиції. Найважливіше — ми не втратили жодного бійця і не дали ворогу прорватися. Тиша на фронті не завжди є ознакою спокою. Якщо над вами не літає ворожий дрон — це може означати, що ворог готує наступ. Ще один важливий висновок: навіть якщо ви опинилися разом вперше, ви повинні діяти як команда. Ваша чисельність не має такого значення, як ваша згуртованість та готовність стояти пліч-о-пліч до кінця. Вадим Сичугов — це приклад того, як вчитель може стати героєм, а його досвід — врятувати життя побратимів», — розповідає про незламність українських воїнів.

Історію захисника читайте повністю у матеріалі:https://gromada.org.ua/gromada/kostopilska/news/1757056461/