На фасаді Ліцею №6 міста Житомира урочисто відкрили меморіальну дошку Федору Наливайку 🇺🇦. Ця подія стала вшануванням пам’яті справжнього Героя, який ціною власного життя захищав свою країну.

«Щоб з гідністю дивитися синам у вічі». Саме з цими словами Федір Наливайко пішов захищати свою Батьківщину. Його шлях від учня до воїна – це приклад незламності та патріотизму. У стінах Ліцею №6, де він колись сидів за партою, тепер висить меморіальна дошка на його честь. Тут він був просто Федором, учнем, сином, а тепер – Герой, чия пам’ять навічно вкарбована у камені.

Після завершення школи Федір вступив до Академії внутрішніх справ і розпочав роботу в оперативній службі. Здавалося, його життя йшло звичайним, передбачуваним шляхом. Але з початком війни все змінилося. Федір Наливайко зробив усвідомлений вибір – стати на захист України.

З квітня 2021 року він вже був в зоні АТО, а з перших днів повномасштабного вторгнення росії пішов добровольцем. Солдат, кулеметник стрілецької роти 72-ї бригади Чорних Запорожців, Федір Наливайко неодноразово демонстрував надзвичайну мужність. Одним з найяскравіших епізодів його героїзму стала мить, коли він, під шквальним мінометним обстрілом, кинувся під кулі, щоб витягти пораненого побратима, прикриваючи його собою.

«Ми тоді під Вугледаром заходили на позиції маленькими групами. У червні 2023-го… Перша трійка пішла.. Я зайшов як старший групи, взяв запасні батареї, рацію… Мінометний обстріл, ми залягли. А ближче підійшли — почули стогін. Я підбіг, побачив, що Федір тяжко поранений, а другий хлопчина, той, кого він кинувся рятувати, — вже двісті, — згадує його побратим, молодший сержант Володимир Омельченко. — Я витягував Федора на евакуаційну точку. Лишалося метрів п’ятдесят, як ворог накрив нас “люстрою” — фосфором… Та ми встигли… В бліндажі йому вже надавали першу медичну допомогу…. А я — назад на позиції». Володимир Омельченко досі пам’ятає радісні емоції пораненого тоді Федора, коли вдалося дістатися точки евакуації, і його слова: «Будемо жити!..»

Сам Володимир Омельченко, який зараз проходить лікування після тяжкої травми, знайшов сили приїхати до Житомира, щоб вклонитися пам’яті свого побратима. Це свідчить про глибоку повагу та братерство, що народжуються на полі бою.

На жаль, серце Федора Наливайка, зранене численними пораненнями, не витримало. Він пішов з життя 1 вересня 2023 року, вдома, на очах у своєї матері. Йому було всього 42 роки.

Його рішення піти на війну було відповіддю на питання: «Бо що я скажу своїм дітям?». Він відповів на нього своїм свідомим вибором, подвигом та, зрештою, власним життям. За проявлену виняткову мужність та героїзм Федір Наливайко був посмертно нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Вічна пам’ять Герою!