🕯 СВІТЛА ПАМʼЯТЬ ЗАХИСНИКУ – ТАРАСУ СЕВАСТЬЯНОВУ

Війна безжальна. Вона несе біль, розлуку і смерть, залишаючи глибокі шрами на серцях українців.
Сьогодні Дунаєвецька громада в глибокій скорботі схилила голови, зустрічаючи свого земляка — Захисника України Тараса Володимировича СЕВАСТЬЯНОВА, який носив позивний «Шквал». Його подвиг навіки закарбується в історії нашої держави.

🖤Після тяжкого поранення, отриманого у запеклих боях поблизу села Новомиколаївка на Донеччині, Воїн тривалий час боровся за своє життя у лікарні. Медики до останнього робили все можливе, але, на жаль, 27 вересня 2025 року серце Тараса перестало битися, залишивши порожнечу в наших серцях.

У центрі міста Дунаївці люди, озброєні квітами, прапорами та наповнені сльозами, зустрічали Захисника, стоячи на колінах. Під звуки дзвонів і Державного Гімну України громада віддала шану мужньому синові України, який віддав своє життя за її волю та незалежність. Це був зворушливий момент єднання громади у скорботі та вдячності.

Тарас Севастьянов народився 31 березня 1985 року у місті Дунаївці. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він навчався у школах Nº3 та Nºl, тут формувалися його життєві принципи. Здобувши освіту у Хмельницькому кооперативному технікумі та Хмельницькому державному технічному університеті, він працював, займався підприємництвом, будував своє майбутнє. У 2012 році став щасливим батьком сина Артема.

Коли на схід країни прийшла війна, Тарас без вагань став до лав Захисників України. У 2016-2019 роках він мужньо воював у зоні проведення АТО, демонструючи незламність духу. З червня 2022 року, незважаючи на пережиті випробування, він знову пішов на фронт — служив старшим водієм-радіотелефоністом штурмового підрозділу на Покровському напрямку, захищаючи нас від ворога.

Його побратими згадують Тараса як відважного, надійного, щирого і відданого товариша. Він завжди підтримував інших, ділився силою духу і ніколи не втрачав надію, надихаючи всіх навколо.

5 вересня 2025 року, під час запеклих боїв на Донеччині, Тарас отримав тяжке поранення, яке, на жаль, стало фатальним. Він до останнього тримався, як справжній Воїн, віддаючи кожен подих за рідну землю, за мир, за майбутнє України. Його жертовність не буде забута.
Поховали Захисника на Алеї Слави міського кладовища, увічнивши його пам’ять серед інших героїв.

🕊Нехай Господь прийме його душу у свої небесні обійми, а памʼять про Тараса Володимировича Севастьянова назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив і цінував. Він назавжди в строю небесного війська України, серед ангелів-охоронців.

🕯Вічна памʼять і слава Захиснику! Вічна слава Герою!