ЖИВА ІСТОРІЯ ДОВЖИНОЮ У 95 РОКІВ: ЮВІЛЕЙ ГАННИ РОМАНІВНИ ДАНИЛЬЧУК
Сьогодні у селі Антонівка особливий день. Сонце чи сніг за вікном — неважливо, бо сьогодні в одній із осель світиться вогник неймовірної людської долі. Своє 95-річчя відзначає людина-епоха, мудра та незламна Ганна Романівна Данильчук.
Кажуть, Бог дає найважчі випробування найсильнішим людям. Дитинство Ганни Романівни не пахло солодощами — воно пахло працею та тривогою. Лише три класи освіти, голодні роки та страшна війна, яка назавжди забрала батька у 1944-му… Вона пам’ятає все: як тремтіла земля під ногами, як важко було рости сиротою, як доводилося працювати в колгоспі з ранньої юності. Десятиліттями її робочим місцем була зернова машина — символ невтомної селянської праці, де кожна зернина була ціною в життя.
Життя Ганни Романівни — це не лише цифри та праця, це океан любові, що часом переплітався з гірким болем. Вона створила сім’ю, народила двох дітей, плекала свій дім. Але доля не раз випробовувала її на міцність. У 1995-му пішов із життя чоловік, а у 2017-му небо забрало сина. Коли Ганна Романівна згадує своє життя, на її очах з’являються сльози, а в голосі бринить тихе: «Сама не знаю, як я те все витримала…»
Сьогодні її головне багатство не в статках, а в продовженні роду. Двоє онуків і четверо правнуків — це її перемога над часом, її надія та найбільша радість.
Шановна Ганно Романівно! Ваші руки, що пахнуть зерном і чесною працею, заслуговують на низький уклін. Ваші очі, що бачили стільки горя і радості, є дзеркалом цілого століття. Бажаємо Вам затишку в душі, відсутності тривог і щоб кожна сльоза сьогодні була лише від теплих обіймів рідних.
З 95-річчям! 🌸