Прогулянка на санчатах
– суцільна пригода !

Різновидність прогулянок дітей села Івангород цього разу включала в себе катання на санчатах. Та, більш чим впевнений, враження у дітей від цього заходу залишилися різне. Одне із них – суцільна пригода.
…Початок був багатообіцяючий. Трикілометрову відстань до місця катання долали способом , який не обнародуєм. Щоб від одних не чути слів заздрощів , а від других – слів осуду . Та якби там не було, в призначений час вирушили до бажаного місця . Вже через метрів 400 зрозуміли , що без вимушених зупинок не обійдеться : у першого “екіпажа” не витримав ланцюг кріплення санчат до транспортної одиниці .
Використовуючи кмітливість , пораду усього загалу , пошкодження ліквідували. Це так думали усі. Та ще через метрів 700 історія повторилася . Знайти більш міцніший пасок для санчат навіть в подвір’ях тих людей, до яких звернулися , нам не вдалося . Допоміг випадок. А вірніше , збіг обставин , коли на дорозі з’явилася автівка настоятеля свято-Духівського храму села Івангород Андрія Танюка . Господар автомобіля швидко збагнув в проблемній ситуації і вже за лічені хвилини ми продовжили мандри до напівгори вкритої льодом .
На місці “дислокації” розвага виявилася такою, що недавні неприємності забулися миттєво. Діти , розділившись на двоє а бо ж троє де одні санки, весело долали шлях як в один напрямок , так і в протилежний . Загальна фотографія в цьому місці також прикрасить історію , що мала курйозне продовження.
Курйоз полягав в тім , що ми переконалися про
не якісних виробників дитячих санчат. Мова йдеться про країну , назва якої – Китай. А все тому , що одні із саночок зовсім не витримали навантажень зворотньої дороги . Розсипавшись аж на вісім (!) частин , транспортування інших дітей виявилося зовсім неможливим . Тож завершальні хвилини відпочинку були використані для повернення дітей “пішим строєм” до рідних домівок. Саме мами та татки , як бабусі і дідусі стали першими , хто почув про день, як його прожила малеча . День , який і справді запам’ятається ось такими подіями !