І день, і ніч душа болить, розірване життя навпіл. З цим болем доведеться жити до смерті, бо небо не віддасть назад свою дитину…

🕯️🇺🇦 4 лютого минає перша річниця від дня загибелі Захисника України Євгена Гордійка. Євген Костянтинович не був уродженцем нашої громади. Він народився в селі Іванівка Кобиляцького району на Полтавщині. Згодом, разом із сім’єю, переїхав та проживав у місті Костянтинівка на Донеччині. Його дитинство, як і в усіх ровесників, було сповненим мрій про щасливе доросле життя, про створення сім’ї та виховання дітей. Але ворог прийшов на українську землю, почавши знищувати український народ. Євген, як справжній патріот своєї країни, став на її захист. Він усвідомлював, що за свободу потрібно боротися. Разом із побратимами, Євген, мужній воїн, з честю і гідністю виконував свій обов’язок, навіки залишившись вірним військовій присязі.

Сьогодні, у першу річницю його загибелі, ми віддаємо шану Воїну, який відважно боровся з ворогом, стоячи на захисті кожного з нас. Поховали Євгена в селі Підлісний Мукарів, де нині проживає його мати, Ніна Герасимівна. Їхнє рідне місто зруйноване ворогом, і досі немає можливості повернутися.

Ми низько схиляємо голови в скорботі біля його місця спочинку. У тихій молитві дякуємо йому за мужність та відвагу. Вічна слава та шана Воїну-Захиснику Гордійку Євгену Костянтиновичу!🇺🇦

Живі, поки пам’ятаємо!