#цей_день_в_історії
28 травня — день пам’яті Івана Франка, українського генія та визначної постаті вітчизняної й світової культури (1856–1916).

Поет, прозаїк, драматург, учений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадський і політичний діяч — усе це про Івана Франка.

«На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь… Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя», — Іван Франко.
Його називали велетом думки й титаном праці. Його спадщина — близько 50 тисяч творів. Академічне 50-томне зібрання, видане у 1976–1986 роках, охоплює лише третину написаного. За радянських часів не дозволяли, щоб хтось мав більше томів, ніж “вождь світового пролетаріату”.

Франко володів 14 мовами, але найбільшу славу здобув як поет. Його драматургія стала фундаментом українського театру. Вершиною — соціально-психологічна драма «Украдене щастя».

Як прозаїк, Франко був новатором у багатьох жанрах. Його справедливо вважають одним із перших українських авторів детективу. За повістю «Перехресні стежки» у 1993 році режисер Олег Бійма зняв один із перших в Україні детективних телесеріалів — «Пастка».

Франко випереджав свій час не лише в літературі. Вважається, що саме він започаткував традицію носити вишиванку під піджак — поєднуючи національне з модерним.

Значна частина його спадщини — наукові праці, які стали вагомим внеском у розвиток української й світової науки, хоча їх досі не оцінено належним чином.

Понад 5 тисяч праць Іван Франко залишив як письменник, дослідник, публіцист, перекладач і громадський діяч.
Світла пам’ять українському велету слова і думки!

За матеріалами з відкритих джерел