Сьогодні, 8 червня 2026 року, минає три роки з дня загибелі нашого земляка, мужнього захисника України Степана Миколайовича Сташука. У цей скорботний день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю воїна, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє Української держави.

Степан Сташук народився 4 листопада 1978 року в селі Мар’янівка Теофіпольського району Хмельницької області. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Мар’янівській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів. Змалку був привчений до праці, працював різноробочим у ТОВ «Святець», здобувши повагу односельців своєю відповідальністю та сумлінністю.

У 1999 році Степан Миколайович створив сім’ю та переїхав до села Лисогірка. Тут він прожив значну частину свого життя, працював на місцевому цегельному заводі, дбав про добробут родини. Рідні та знайомі пам’ятають його як доброго чоловіка, турботливого батька, люблячого дідуся, щирого і працьовитого господаря. Разом із дружиною вони виховали двох доньок, раділи народженню двох онуків, будували плани на майбутнє.

Проте повномасштабна війна змінила долі мільйонів українців. 24 січня 2023 року Степан Сташук був мобілізований Хмельницьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Він став на захист рідної землі, своєї родини та всього українського народу.

Служив у званні солдата на посаді навідника 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Побратими згадують його як мужнього, надійного та відповідального воїна, який ніколи не уникав труднощів і завжди був готовий підтримати товаришів.

8 червня 2023 року, рівно три роки тому, життя захисника трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Позиції українських військових потрапили під потужний артилерійський обстріл російських окупаційних військ. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.

Шлях Героя додому був довгим і болісним для його рідних. Лише 10 жовтня 2024 року Степан Сташук повернувся до рідного краю, де знайшов свій вічний спочинок на кладовищі в селі Лисогірка Хмельницького району.

Сьогодні, у треті роковини загибелі Степана Сташука, ми з особливим болем і вдячністю згадуємо його жертовний подвиг. Три роки минуло від того чорного дня, але час не здатний стерти пам’ять про людину, яка до останнього подиху залишалася вірною військовій присязі та своєму народові. Його ім’я назавжди залишиться в історії громади, а приклад мужності, стійкості та самопожертви надихатиме майбутні покоління українців.

Світла пам’ять про Степана Миколайовича житиме в серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав і шанував його. Ми пам’ятаємо ціну нашої свободи й схиляємо голови перед подвигом кожного українського воїна, який віддав життя за Батьківщину.

Вічна пам’ять і слава Герою України Степану Сташуку!