І квіти – у Вічність…

Сьогодні Ярмолинецька громада провела в останню земну дорогу свого земляка, славного воїна – захисника, який віддав своє життя, захищаючи Україну, Нестеренка Ігоря Анатолійовича, який проживав у селі Верхівці.

Народився Ігор 26 лютого 1992 року у місті Хмельницькому, де проживав разом з родиною. Там закінчив загальноосвітню школу, а робітничу професію здобував у професійно-технічному закладі № 4. Обрав для себе фах будівельника, а прихильність до цієї справи унаслідував від батька. Отримавши диплом, трудився разом з батьком на будівництвах. Тим часом родина придбала будиночок у селі Верхівці нашої громади і Ігор прикипів усім серцем до цієї оселі у чарівному, живописному куточку Поділля. У 2015 році перебував на військовій службі. Був одружений, але, на жаль, родинне життя не склалося. Ігор віддався роботі, любив життя, мав друзів та понад усе цінував рідних йому людей – батьків, сестру з її сім’єю.

До Збройних Сил України доєднався у 2024 році. Останній раз зв’язок із сином батьки мали у травні того ж року. Потім більше двох років невідомості і болючий, невизначений статус – зниклий безвісти.

Батьки чекали із щирою надією. Адже для них він – опора. Анатолій Юрійович та Ганна Францівна розповідають про Ігоря з теплом і батьківською відданістю, адже у ньому – їхні риси обличчя, їхня любов і душа.

Діляться, як любив він своїх племінниць, старався їх порадувати. Вони, своєю чергою, із надією чекали на повернення Ігоря. Але звістка, яку отримала сім’я, стала трагедією – їхній син, брат, дядько повертається додому назавжди на щиті.

Зустрічали воїна усією громадою, ставши на коліна. Чин похорону було звершено у храмі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ селища Ярмолинці у соборному служінні священиків благочинного округу під очільництвом о. Миколая Ковалика.

Прощання відбулось і на центральному майдані селища. Із словами співчуття рідним та усім землякам виступив Ярмолинецький селищний голова Андрій Шутяк. Підтримку сім’ї засвідчили і родини безвісти зниклих та полонених воїнів, об’єднані у спільноту під керівництвом волонтерки Наталії Беренди.

Присутні вшанували Героя квітами. Попрощалися з Ігорем і родини зниклих безвісти та військовополонених, оскільки знають батьків Героя і те, як вони боролися, їздили на обміни, щоб хоча б щось дізнатися про долю сина.

Молоде життя, яке забрали московські окупанти, обірвалось надто рано. Живі квіти, якими земляки встеляли Ігорю останню земну дорогу, засвідчили людську пам’ять і скорботу.

Місцем вічного спочинку воїна стало кладовище у селі Верхівці.

Щирі співчуття рідним і близьким Героя. Вічна пам’ять його душі. Спи з миром, воїне…