Сьогодні, схиливши голови у глибокій скорботі, наша громада провела в останню путь свого земляка, воїна, патріота та вірного сина України — Ярослава Володимировича Пешка.
Ярослав Володимирович прожив гідне життя. Народившись 24 квітня 1976 року на Рівненщині, згодом він пов’язав свою долю з Полтавщиною, селом Піщане. Закінчив Піщанську школу зі срібною медаллю, а після – Горлівський педагогічний інститут іноземних мов.
Досконало знав декілька мов, тривалий час працював викладачем, перекладачем-референтом, представляв Кременчуцький колісний завод на Генеральних асамблеях провідних світових організацій у Німеччині, Італії, Туреччині та Єгипті.
Захоплювався поезією та сам писав вірші, грав на гітарі,
17 грудня 2024 року Ярослав став до лав Збройних Сил України.
Солдат Ярослав Пешко проходив службу у складі Десантно-штурмових військ (військова частина А1910) на посаді стрільця-номера обслуги. Мужньо боровся за кожен клаптик української землі.
Свій останній бій Герой прийняв 3 березня 2025 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Лебедівка Суджанського району Курської області. Захищаючи кордони та безпеку свого народу, Ярослав загинув у запеклому бою.
Довгі місяці тривала болісна процедура ідентифікації. Увесь цей час рідні жили надією, а земляки молилися. Сьогодні Герой повернувся до рідного краю «на щиті». Його останні слова перед боєм були сповнені непохитної віри: «Хай Бог буде зі мною».
Розділити біль невимовного горя з батьками — Валентиною Михайлівною і Володимиром Миколайовичем та братом Богданом — прийшли рідні, друзі, колеги, побратими та односельці.
Поховали Героя з військовими почестями на Михайлівському кладовищі в селі Піщане. Його земний шлях завершився, але світла пам’ять про нього назавжди вписана в історію нашої боротьби за свободу.
Низький уклін та безмежна вдячність тобі, Герою!
Щирі співчуття родині та близьким.
Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них! Слава Україні!