💁‍♀️Із життя Ганни Іванівни Ківшик, жительки Удовиченківського старостату, можна писати романи. На своєму віку ця неймовірна жінка пережила стільки випробувань, що вистачило б на кілька доль, але зберегла велике, добре і чуйне серце.

🫶Сьогодні Ганна Іванівна зустрічає свій дев’яностий день народження.
Народилася у великій родині, де виховувалося 18 дітей. Під час війни, ховаючись від вибухів в окопах, маленька дівчинка отримала тяжку травму – їй вибило око. Через це вона не змогла ходити до школи. Замість навчання Галя няньчила молодших братів і сестер, ставши для них надійною опорою.

Коли підросла, пішла працювати в колгосп. Трудилася ланковою, дояркою, і всюди була першою. Її надої були найвищими, через що Ганну навіть відправляли на виставку ВДНГ у Москву.

Проте столиці вона так і не побачила – на виставці не відходила від рідних корів-рекордсменок Циганки та Кукли, доячи їх прямо перед камерами об’єктивів.
За свою самовіддану працю отримала велику хустку, а от заслужену медаль їй тоді так і не вручили.

Доля не раз випробовувала жінку на міцність. Були у її житті й неприйняття з боку родини коханого, і важкі образи від рідної матері, і повна самотність під час народження первістка, коли в пологовий будинок ніхто не прийшов її провідати. Єдиним, хто завжди щиро жалів, любив та захищав Галю, був її батько.
У зрілому віці Ганна Іванівна вийшла заміж за знатного комбайнера, жили в селі Левченки. Уже дванадцять років, як чоловіка не стало.

Попри поважний вік, самотність та те, що діти живуть далеко, ювілярка не опускає рук. Вона сама садить город, порає птицю, тримає подвір’я в ідеальній чистоті. На допомогу завжди приходять добрі сусіди, які першими й привітали бабусю.

🙏Шановна Ганно Іванівно! Низький уклін за Вашу невтомну працю, за гідно пройдений життєвий шлях і за те, що жодна кривда не посіяла зневіри у Вашій душі.

🫶Бажаємо Вам міцного здоров’я, мирного неба над головою, затишку та безмежного щастя. Нехай Господь дарує Вам довгі та спокійні роки життя!