Вічна пам’ять Захиснику України Романенку Миколі Володимировичу

29 червня 2026 року минає рік з дня смерті нашого земляка, Захисника України — Романенка Миколи Володимировича, позивний «Колямба».
Микола Володимирович народився 13 квітня 1977 року. Дитинство та юність провів у Криму, у місті Джанкой. Після завершення навчання у Джанкойському вищому професійно-технічному училищі, де здобув професію механізатора широкого профілю, переїхав на Хмельниччину, пов’язавши своє життя із селом Теліжинці. Тут він створив сім’ю, тут народилися його донька та син, тут його знали, поважали й цінували як добру, щиру та працьовиту людину.

Микола Володимирович любив читати книги, мав домашню бібліотеку, цінував знання і змалку навчав цього своїх дітей. Часто повторював важливі слова: «Знання за плечима не носити».

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії на територію України Микола Романенко разом з іншими чоловіками ніс чергування на блокпості у селі Теліжинці. У квітні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Після проходження навчання прибув на Харківщину, де проходив службу у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша на посаді мінометника мінометної батареї. Саме там, на Харківщині, у жовтні 2023 року отримав бойове поранення.
За сумлінне виконання військового обов’язку разом із побратимами отримав статус учасника бойових дій та відповідну відзнаку. Після тривалого лікування і реабілітації, за станом здоров’я, був переведений на службу до 3-го відділу Шепетівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де служив до останнього.

На жаль, отримане поранення завдало непоправної шкоди його здоров’ю та стало однією з причин фатальної події, яка обірвала життя Захисника.
29 червня 2025 року серце Миколи Володимировича перестало битися…
У пам’яті рідних, друзів, побратимів, односельців і всіх, хто знав його, він назавжди залишиться життєрадісним, щирим, добрим, мужнім, сповненим любові до своєї родини та віри у вільне майбутнє України.
Особливо болючими є слова доньки:
«Наш батько був молодим, життєрадісним і повним надій — надій на те, що його діти та онуки будуть жити у вільній країні і дихатимуть повними грудьми».

Сахновецька громада у скорботі схиляє голови перед світлою пам’яттю Миколи Володимировича. Ми пам’ятаємо його мужність, жертовність, силу духу та внесок у захист нашої держави.

Від імені Сахновецької сільської ради, всієї громади та від себе особисто висловлюю щирі співчуття дружині, дітям, усім рідним, близьким, друзям, побратимам, знайомим та всім, хто знав, любив і поважав Миколу Володимировича.
Нехай Господь дає сили рідним пережити біль цієї непоправної втрати, а світла пам’ять про Захисника назавжди живе у серцях усіх, хто мав честь знати його.
Доземний уклін, щира вдячність і вічна шана Миколі Романенку за службу, мужність, відданість Україні та її народу.

Вічна пам’ять Захиснику України!
Герої не вмирають!
З повагою
голова Сахновецької сільської ради
Олександр ШРЕЙДЕР